Антропоцен: словник термінів

Продовжуючи працювати над темою Заземлення команда фонду ІЗОЛЯЦІЯ зібрала невеликий словник термінів, що пов’язані з концепцією Антропоцену. Словник допоможе зорієнтуватися в темі, актуальність якої тільки посилилася за часів пандемії, а отже багато з наведених нижче термінів зустрінуться вам в аналітичних статтях про причини та наслідки теперішньої ситуації. В наступній публікації ми поділимося з вами добіркою коротких вирізок з ключових текстів за темою #grounding_research, що допоможуть контекстуалізувати терміни зі словника.

Антропоцен — це термін, який широко застосовується з моменту його введення у науковий обіг Полом Крутценом та Євгеном Стоермером у 2000 році для позначення теперішнього часового інтервалу, в якому багато геологічно значущих умов і процесів знаходяться під суттєвим впливом людської діяльності. Сюди відносяться зміни: ерозії та зсуви грунту, пов'язані з різноманітними антропогенними процесами, включаючи колонізацію, сільське господарство, урбанізацію та глобальне потепління; зміна хімічного складу атмосфери, океанів і ґрунтів зі значними антропогенними порушеннями циклів елементів, таких як вуглець, азот, фосфор та різні метали; екологічні умови, породжені порушеннями, які включають глобальне потепління, окислення океану та поширення океанічних «мертвих зон»; зміни біосфери як на суші, так і на морі, внаслідок втрати середовища проживання, хижацтва, вимирання видів та фізичних і хімічних змін, зазначених вище (ресурс).

Геохронологічна шкала вимірюється різними видами одиниць часу — ерами, періодами, епохами та віками. Аби отримати свою назву, кожен проміжок часу повинен мати палеоекологічні (кліматичні особливості), палеонтологічні (викопні типи) та седиментологічні (внаслідок ерозії живими істотами, ґрунтами, скелями, алювієм, тощо) подібні та однорідні умови. Міжнародна комісія стратиграфії (посилання) та Міжнародний союз геологічних наук (IUGS посилання) встановлюють глобальні стандарти геохронологічної шкали. Зараз ми живемо в епоху голоцену, яка асоціюється з людським седентизмом та землеробством. Якщо всі вищезазначені умови будуть дотримані, незабаром антропоцен можна буде визначити як нову геологічну епоху (ресурс).

Голоцен — це сучасна геологічна епоха, яка почалася приблизно за 11 650 років до теперішнього часу, після останнього льодовикового періоду, який завершився голоценовим відступом льодовиків. За епохи Голоцену відбулося швидке розповсюдження, зростання та вплив людського виду у всьому світі. Включаючи всю людську письмову історію, технологічні революції, розвиток основних цивілізацій та загальний перехід до міського життя в сьогоденні. Вплив людини на Землю та її екосистеми за часів Голоцену має глобальне значення для майбутньої еволюції живих видів, спираючись на приблизно синхронні докази, що надходять з досліджень літосфери, гідросфери та атмосфери і доводять суттєвий вплив на них людини (ресурс).

Сфери — згідно з відомим мінерологом та геологом Володимиром Вернадським, який розробив концепцію біосфери в 1926 році, планета Земля складається з нашарування п’яти різних сфер — літосфери — жорсткого, скельного зовнішнього шару; біосфери, що включає всі живі істоти; атмосфери — оболонки з газів, відомих як повітря; техносфери, що утворилася внаслідок діяльності людини; і ноосфери - частини біосфери, що зайнята мислячим людством та включає всі думки та ідеї. Згодом інші автори додали до цього списку поняття гідросфери (всі води, присутні на планеті) та кріосфери (лід) (ресурс).

Шосте вимирання або Велике вимирання — це термін, присвоєний короткій події в рамках геологічного часу (кілька мільйонів років), протягом якого щонайменше 75 відсотків видів рослин і тварин зникнуть з поверхні землі та з океанів. З п’яти зафіксованих Великих вимирань, найвідомішим є Третинне вимирання, що сталося наприкінці Крейдового періоду 66 мільйонів років тому, і яке включало зокрема зникнення динозаврів. Американський біолог Пол Ерліх припустив, що зараз ми вступили в Шосте велике вимирання (хоча, поки що, його масштаб за кількістю вимерлих чи вимираючих видів значно менше, ніж у інших п’яти). Наприклад, для 40 відсотків ссавців планети ареал їх існування зменшився на 80 відсотків у період з 1900 по 2015 рік (ресурс).

Викопна економіка — це економіка стійкого зростання, що базується на постійному зростанні споживання викопного палива, а отже, генерує стійке зростання викидів вуглекислого газу в атмосферу. Вперше цей термін з'явився під час Промислової революції, великим історичним досягненням якої, серед іншого, було відкриття епохи "стійкого економічного зростання”. Це означає, що віднині процес зростання не є епізодичним, бурхливим, з розривами і занепадами після короткого розквіту, а навпаки стає послідовним і невпинним прогресом, що рухається за власними внутрішніми законами. У біофізичному чи термодинамічному плані зростання, звичайно, не може харчуватися самим собою, а отже, одним із ключових уроків екологічної економіки є те, що вона завжди покладається на вилучення та використання природних ресурсів (ресурс).

Зміна клімату — коли зміни кліматичної системи Землі призводять до появи нових погодних умов, які залишаються в силі протягом тривалого періоду часу. Ця тривалість часу може бути відносно короткою або довгою - від кількох десятиліть до мільйонів років. Вченим вдалося визначити багато епізодів змін клімату протягом геологічної історії Землі. Але з часів Промислової революції на клімат все більше впливають людські дії, що призводять до глобального потепління, а отже цей термін, як правило, вживається як замінник терміну зміна клімату (ресурс).

Велике прискорення — вчені погоджуються, що з 1950-х рр. екосистеми зазнають більш швидких та глибоких модифікації, ніж будь-коли раніше під впливом комбінованих наслідків безпрецедентного збільшення масового споживання (в першу чергу у країнах, що належать до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), різкого зростання населення, економічного зростання та урбанізації. Американський хімік Вілл Стеффен назвав це явище "великим прискоренням" (ресурс).

Опубліковано: 7 квітня 2020, 19:04