Бруно Латур Ближче до землі: політика за часів Нового Кліматичного Режиму
Ця книжка Бруно Латура вийшла друком в 2017 році й як і серія інших його досліджень (Facing Gaia. Eight Lectures on the New Climatic Regime, Политики природы. Как привить наукам демократию) зосереджується на ідеї Гайї (Gaia) або Земного (Terrestrial) як новому політичному агенті. Вводячи поняття Нового Кліматичного Режиму, за якого ми зараз живемо, він фактично поєднує три основні проблеми сучасності — міграцію, повсюдну соціальну й економічну нерівність та кліматичну кризу. Докладно проаналізувавши сучасні політичні рухи, їх порядок денний та методи, він приходить до висновку, що поділ на глобальне і локальне, так само як і поділ на лівих і правих більше не є продуктивним та не описує й тим більш не може продуктивно працювати з дійсністю.
Ми нарешті явно перебуваємо у ситуації війни, але це бутафорська війна, одночасно й оголошена і латентна. Деякі люди вбачають її скрізь; інші цілковито ігнорують.
Дещо екстравагантно драматизуючи, назвемо це конфліктом між сучасними людьми, які вірять, що вони самотні в Голоцені, у прагненні до Глобального або у відкаті до Локального, і мешканцями землі [землянами], які знають, що вони перебувають в Антропоцені і які прагнуть співіснувати з іншими мешканцями землі на чолі з владою, якої поки що немає у жодного політичного інституту…
Ми також маємо уникнути пастки, думаючи, що можна жити в симпатії, в гармонії з так званими "природними" агентами. Ми не маємо шукати згоди між усіма цими взаємопроникаючими агентами, але маємо навчитися бути залежними від них…
Яким би суперечливим не був термін "Антропоцен", так само як дата його виникнення, і його визначення може бути таким: "Земна система відтепер реагує на вашу дію таким чином, що ви більше не маєте жодної стійкої та неупередженої рамки, в яку вкладалося б ваше прагнення модернізації. Незважаючи на всю критику, якій була піддана ця концепція, префікс «антропос», застосований до геологічного періоду, справді є симптомом реполітизації всіх планетарних питань. Наче тепер на всіх старих природних ресурсах вигравіровано етикетку "Зроблено людьми"...
Для чудової ілюстрації контрасту порівняємо світ, складений з об'єктів Галілея, із тим самим світом, який складається з агентів, які можна було б назвати Ловелокіанськими, на честь Джеймса Ловелока (ім’я використовується тут, як і ім’я Галілео, для узагальнення значно більшої когорти науковців).
Для тих, хто дотримується погляду на науки про природу як всесвіт, незрозумілими є аргументи біохіміків, таких як Ловелок, згідно з яким потрібно вважати, що на Землі живі істоти є агентами, які повноцінно беруть участь у процесах генерування хімічних та навіть частково геологічних умов на планеті. Отже, якщо склад повітря, яким ми дихаємо, залежить від всіх живих істот, атмосфера вже не є просто середовищем, в якому знаходяться живі істоти і в якому вони еволюціонують; вона частково є результатом їхніх дій…
Нам потрібен термін, який охоплює вражаючу оригінальність (вражаюче довголіття) цього агента. Назвемо це наразі Земним (Terrestrial), з великої літери З, щоб підкреслити, що ми маємо на увазі концепцію і навіть заздалегідь уточнимо, куди ми прямуємо: Земне як новий політичний актор. Потужна подія, яку нам потрібно підсумувати та поглибити, насправді стосується сили дії цього Земного, що вже не є середовищем чи фоном людських дій. Люди загалом говорять про геополітику так, ніби префікс "гео" просто позначає рамки, в яких відбувається політична дія. Але кут погляду, який змінив все, це те, що відтепер "гео" позначає агента, який повноцінно бере участь у суспільному житті.
Фото: Саша Курмаз, Мій світ недостатньо реальний для Апокаліпсису, Донецьк, 2011