Территория ИЗОЛЯЦИИ в Донецке остаётся захваченной. В данный момент фонд находится в Киеве.

Місце індивіда в Антропоцені: словник термінів

ІЗОЛЯЦІЯ продовжує досліджувати Заземлення як теоретичну рамку своєї нової інституціональної фази. У цій темі є численні терміни, які можуть допомогти знайти наше місце і описати досвід нашого сучасного світу. Тож продовжуючи серію публікації, щоб поділитися нашими дослідженнями та залучити аудиторію до цього нагального дискурсу, представляемо 8 нових термінів для словника з Антропоцену.

Ці терміни звертаються до ролі людини в Антропоцені — як споживача, політичного суб'єкта, соціального та економічного агента, а також формуючої сили та інтерпретатора світу, в якому ми живемо: 

Модернізація — процес перетворення традиційного, сільського, аграрного суспільства до стану секулярного, міського та індустріального суспільства. Поняття широко розроблялося в соціальній теорії, зокрема, Максом Вебером, Карлом Марксом, Бруно Латуром тощо.

Демодернізація — реверсивний щодо модернізації процес відходу від сучасного стану, що супроводжується зникненням сучасних елементів суспільства та розкладанням суспільних інститутів.

(source: [Modernization / Britannica.com. Encyclopædia Britannica. Retrieved, 2013; Demodernization: A Future in the Past / Edited by Yakov Rabkin and Mikhail Minakov / ibidem Press, 2018)

Сталий розвиток — організаційний принцип для досягнення цілей розвитку людини, що одночасно підтримує здатність природних систем надавати природні ресурси та дозволяє функціонувати екосистемі, від якої залежать економіка та суспільство. Бажаний результат сталого розвитку — це стан суспільства, коли ресурси використовуються для подальшого задоволення потреб людини, не підриваючи при цьому цілісності та стабільності природної системи. Сталий розвиток можна визначити як розвиток, який відповідає потребам сьогодення без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.

Вуглецева нейтральність — досягнення нульової емісії вуглекислого газу шляхом врівноваження викидів вуглецю з видаленням вуглецю (часто шляхом компенсації вуглецю) або просто виключенням викидів вуглецю (перехід до "економії після вуглецю"). Термін використовується в контексті виділення вуглекислого газу, пов'язаного з транспортом, виробництвом енергії, сільського господарства та промисловими процесами.

Пермакультура — термін запропонований  Біллом Моллісоном, який є прихильником постійного сільського господарства та постійної культури. Це свідоме проектування та підтримка сільськогосподарських продуктивних екосистем, основними рисами яких є різноманітність, стабільність та стійкість. Пермакультура передбачає гармонійну інтеграцію ландшафту та людей —  забезпечення їх їжею, енергією, притулком та задоволення інших матеріальних та нематеріальних потреб сталим способом. Без постійного землеробства немає можливості стабільного соціального порядку. Пермакультурний дизайн —  це система збору концептуальних, матеріальних та стратегічних компонентів у шаблон, який функціонує на користь життя у всіх його формах.

Нульові відходи — сукупність принципів, орієнтованих на зменшення відходів, що заохочує переробку та подовження життєвих циклів ресурсів та повторне використання. Мета полягає в тому, щоб сміття не відправлялося на сміттєзвалища, сміттєспалювальні заводи чи в океан.

Грінвошинг або «зелений камуфляж» — це маркетинговий прийом, в рамках якого зелений PR (зелені цінності) та зелений маркетинг оманливо використовуються, щоб переконати громадськість у тому, що продукція, цілі та політика організації є екологічно чистими та отже, «кращими» з точки зору захисту екології.

Продовольчий суверенітет. Ідея продовольчого суверенітету розвивалася як відповідь на кризові виклики, які постають перед світовими фермерами та продовольчими системами. Згідно продовольчому суверенітету контроль над харчовою системою повинен залишатися в руках фермерів, для яких господарство є і способом життя, і засобом виробництва продуктів харчування. Також визнається внесок корінних народів, скотарства, мешканців лісу, робітників та рибалок у систему харчування. Це забезпечує виробництво їжі в культурно прийнятному порядку та у гармонії з екосистемою, в якій вона виробляється.

Ненавмисний дизайн — явище, яке виникає ненавмисним чином, та утворює ситуацію у просторі. Виникає там, де людина не замислюється над створенням дизайну, утворюючи феномен безіменного дизайнера. До ненавмисного дизайну включать: інциденти спричинені зміною початкового статусу під впливом різних факторів (кольори, форми, матеріали); візуальні наслідки дій, що проявляються на матеріалах і виробах, формах і поверхнях; візерунки на матеріалах, відбиті в результаті взаємних впливів або результатів тертя; естетичні валентності, що виникають в результаті композиційних результатів об'єднання випадкових об'єктів. Прояви ненавмисного дизайну можна зустріти, як прогулюючись містами, так і в природних осередках, в поєднанні одне з одним, або виокремлено. 

Фото: Цай Гоцян. Відвідування соляної шахти в Соледарі. Фотограф Дмитро Сергеєв © 2011 Izolyatsia