ZMINA: Rebuilding - Як молодь змінює міський простір Запоріжжя
Молодь у Запоріжжі активно змінює міський простір через громадські ініціативи. Від створення публічних просторів до адвокації локальних змін – вони заповнюють прогалини у залученні молоді та міському плануванні. Цей проєкт висвітлює їхні зусилля у сприянні сталому та орієнтованому на громаду розвитку.
Як молодь змінює міський простір Запоріжжя
Ми поговорили з директором організації “Молодь онлайн” Костянтином Чернишовим про те, як молодь в Запоріжжі змінює місто і як їхня організація їй в цьому допомагає.
Розкажіть, будь ласка, про саму вашу організацію і які проекти ви реалізовували до цього.
Насправді це в кожний раз організація, яку ми заснували в 2016 році з колегами, на той момент ми ще були студентами і волонтерили десь і працювали по трошечки в громадському секторі.
Тоді це була відповідь на те, що почалася кризова реакція на війну в Україні. Біженці почали приїжджати з Донецької і Луганської областей. Запоріжжя і Дніпро стали одним із таких форпостів, які приймали внутрішньопереміщених осіб. І дуже багато організацій кинулися допомагати.
Але так якось сталося, що молодь нікому не цікава. Вони недостатньо вразливі для того, щоб отримати гуманітарку, і зазвичай не мають достатньо досвіду для того, щоб влаштуватись на роботу. Виник оцей геп - в Запоріжжя приїхала купа молодих людей, які не знають міста, які не дуже орієнтуються, і яким ніхто, так би мовити, не спішить допомагати. І ми як організація почали робити якісь невеличкі зустрічі, невеличкі навчання з фотографування, відеозйомки, медіаграмотності для саме оцих молодих людей, які тільки-тільки приїхали в Запоріжжя.
Потім воно якось так сталося на паузу, ми почали проводити адвокаційні кампанії.
Якраз тоді формувався дуже чіткий курс на євроінтеграцію, це внесли в Конституцію, це внесли в всі державні політики, але знову ж таки на місцевому рівні це працює трошки не так. І ми були тими людьми, які почали молоді розказувати про різне, що це дуже важливо, почали розказувати про можливості Erasmus, почали навіть допомагати знаходити такі можливості, привозити сюди успішні кейси.
І от якось воно так закрутилося, але все одно це було скорше хобі. Але коли в 2022-му почалося повномасштабне вторгнення, то оце от хобі вилилось в те, що ми змогли долучити дуже багато молодих людей до волонтерства. Мережа молодих людей змогла швидко зареагувати і допомогти. Але проблема стала така сама, як і в 2014 році, що згодом молодь стала нікому не цікава, бо вони недостатньо вразливі.
І тоді ми повернулися більш активно, на більший шматок часу до роботи з організацією і почали займатися різними напрямками, аби покрити оці гепи.
І зараз ми сфокусовані на, по суті, п'яти оцих напрямках. Це створення спільнот для молоді, це про молодіжні центри, молодіжні ради, урбаністику, все, що допомагає спільноту дворення. Друге – це гуманітарне реагування. Це психологічна допомога, це місцями юридична допомога. Великий напрямок – це робота з освітніми втратами, це наука, це робота зі школами. Ще один з наших напрямків - підтримка жінок, долучення молоді і дітей до якихось наукових і освітнітеграція, це програми профорієнтації, програми створення бізнесу. Все, що може допомогти повернутися в ринок праці або в економічний ринок. І останнє - це національне ідентичне. Через культуру, через культурні взаємозв'язки показувати про те, що українська ідентичність, вона дуже важлива, вона вартує багато, але українська ідентичність це не шаровари, це про вас, про ваше переосмислення, про ваше місто, про вашу громаду, про людей, які довкола. І ми з цим активно працюємо. Якось так.
Розкажіть про проєкт «Простори змін». Як він зароджувався, як з'явилася його ідея?
Ідея зародилася через життя в Запоріжжі. Запоріжжя – це дуже велике місто за площею. Воно трошечки менше за Київ. Тож живе тут значно менше людей. І воно такий заповідник архітектури. У нас є Баухаус, у нас є Ампір, у нас є німецька архітектура, російська архітектура, радянська архітектура, дуже багато різного.
Ми пройшли через радянську окупацію. І оцей більш пізній Радянський Союз, він працював проти об'єднання, тому він не давав створювати реальні простори для спілкування, простори змін заборонялися у будь-якому форматі. Тобто ДК перетворювались просто в набір якихось кружків. У парках або прибиралися лавочки, або ліхтарі так, щоб там було неможливо знаходитись.
І ми вирішили, що молодь має драйвити зміни. Ми зробили гіпотезу, що якщо ми підтримаємо і навчимо певну кількість молодих людей, як працює місто, як працюють простори, то в них з'явиться бажання щось створити. І вони це створять. І почнуть впроваджувати такі точкові зміни. Для цього ми зробили підготовчий етап та провели екскурсію по соц місту. Це такий заповідник баухаусу, один з чотирьох у світі, туди люблять приїжджати архітектори. Ми зробили екскурсію, показали, як взагалі має плануватися місто.
Потім ми зробили воркшоп з садівництва. У 2020 році ми з обласним центром молоді створили невеличкий публічний простір.
Ми запросили експерта з сіті-гарденінгу, нашу подругу. І вона показала, як висаджувати, як формувати клумби, чому компост — це важливо, чому важливо збирати траву. І просто молодь працювала ручками, побачила, як це все працює, і надихнулася. Потім була лекція про паблік-арт, про те, як можна змінювати простір через публічне мистецтво.
Наші партнери з «Cultprojector» показували, як вони це змінюють в Запоріжжі і в Німеччині. Кульмінацією була майстерня, куди ми запросили професійних урбаністів, які вже конкретніше говорили про аналіз простору, про роботу з бенефіціарами, про планування, про те, як працює міське планування.
Майже місяць воно було так розтягнуто на різні етапи. Десь це дослідження, десь це планування, десь це розробка концепції. А після цього ми запросили команди, їх залишилося дві, які працювали одна над міським парком, інша над простором біля одного з укриттів, де проводяться заходи, аби вони презентували свої ідеї меркині і місто обрало, яке є найбільш пріоритетним.
Меркиня обрала концепцію з публічним простором біля укриття. Це центр міста, біля обраного місця ресторан, парковка. І це укриття, воно велике, красиве, класне, але біля нього немає нічого.
Там їздять машини. І в нас є набір фотографій, як люди просто сидять на цій плитці і чекають якийсь захід.
Ми купили високі горщики, перегородили, щоб це була не парковка, щоб не могли заїхати машини. Зараз це дуже функціональний простір. Наче невеличкий, але всім дуже подобається, бо ти не сидиш на плитці, і це вже прекрасно.
Десь у цей момент ми прийшли до команди ЗМІНА і домовилися, що замість одного простору у рамках проєкту зробимо ще один. Други простір погодилося профінансувати місто.
Ми відкрили молодіжний центр в цьому районі Баухаусу. З старої бібліотеки ми зробили сучасний молодіжний центр. І ми домовилися з містом зробити простір навколо цього центру.
Також ми провели хакатон. Ми запросили туди головного архітектора міста, меркиню, запросили культурну менеджерку Катерину Тейлор. І ми обговорювали простори для молоді, чому це важливо, чому молодь хоче виїхати, які в неї виклики, що права молоді треба адвокатування. Ми говорили і це вплинуло на десіджемейкерів. А паралельно з цим відбувався такий робочий хакатон. На жаль, ми не зібрали на нього настільки багато людей, як хотіли. Але там ми малювали плани, яким молодь бачить простір, які в нього потреби.
Молодь сформувала бачення, ми віддали це архітекторці, вона його опрацювала. І зараз проєкт втілено. Хоча й не повністю, бо трошки не вистачило грошей на вуличні меблі.
Але базові речі, як освітлення, доріжки, планування простору збережено. І я думаю, що влітку це вже повністю запрацює. Тому виходить, що ми сформували таку невеличку спільноту, яка може впроваджувати зміни.
Ми створили два публічні простори і охопили десь 200 молодих людей, які тепер розуміють, як взагалі працює організм міста і як на нього впливати.
А як саме ви залучали молодь?
Дуже багато було реклами. З нашими партнерами робили пости, з обласним молодіжним центром, з просторами культурними і місцевими.
Намагалися максимально органічного охопити вже сформовану публіку.
Який фідбек громади ви отримуєте на ці проекти?
Це складно. Запоріжжя дуже складне місто і великі рішення одразу стикаються з негативом. Але наприклад, простір біля укриття був недостатньо великий, щоб зустрітися з негативом.
Тому загалом відгуки дуже позитивні, бо там просто ніде нема лавочок. І навіть від бабусь, які часто критикують зміни ми зустрічаємо відгук, що вони дуже раді, що щось з'явилося, що це робить молодь. Звісно ми бачили панікуючі очі людей на машинах, коли маніпулятор ставив ці великі бетонні горщики на парковці.
У нас є певна кількість фідбеків, але вони позитивні.
Можливо, люди навіть не зовсім розуміють, що сталося, але їм однозначно стало комфортніше.
А як на це реагує молодь? Чи здається вам, що вона зараз більш вмотивована?
Молодь тут завжди була вмотивована.
Але для молоді в Запоріжжі варіантів небагато. Ти або робиш щось адекватно і класно і змінюєш простір довкола себе, або ти маргіналізуєшся. І в Запоріжжі люди дуже активно намагаються щось робити.
Але через те, що Запоріжжя велике, через те, що мікрорайони дуже віддалені один від одного. Кожен мікрорайон – це неначе місто в місті.
І оцих от просторів спільнототворення нема, то мотивована молодь, вона демотивується, бо не бачить інших вмотивованих.
Ми б хотіли, щоб цей проєкт, він, так би мовити, надихнув інші простори. Це дуже ефективно, але для того, щоб молодь залишати в місті,
її треба не змушувати до нас приходити. Її треба ловити там, де вона живе, в оцих мікрорайонах, і створювати простори спільноутворення в цих мікрорайонах.
Так просто сталося, що коли ми робили ці заходи, більшість молоді захотіла, щоб цей простір був десь там, де вони бувають часто. Але з точки зору стратегії це неправильно, бо хоча молодь буває тут часто, але це не дуже комфортно. Їм треба їхати 40 хвилин до цього місця, адже місто велике.
Але це дуже класний шоу-кейс. Ми показали місцевій владі, що насправді зміни робляться дуже легко, просто і дешево. Але для того, щоб вони мали сталий ефект, їх треба багато. Ми показали молоді про те, що ви можете міняти своє місто. Для цього просто треба розуміти, що ви хочете і як ви це бачите. І далі воно все поїде. І ми показали містянам, що молодь – це дуже адекватні, розумні люди, які можуть щось робити.
І зараз, коли ми відкрили молодіжний центр, і другий простір починає працювати, то це можна вважати завершеним циклом. Тепер треба просто взяти і скопіювати проєкт в більшу кількість районів.
І тоді це буде призводити до цунамі змін.
Коли молодь працювала над цими проектами, до кого вона зверталася за потреби, якщо виникали якісь проблеми?
Окрім нашої команди, яка просто місцева і добре знає, куди і нащо бігти, в нас з експертів був Волод Козотов, який розказував про саме інтегроване планування. В нас була Маргарита Захарова, яка також місцева, але урбаністка, яка давно переїхала в Київ, яка розказувала про
дослідження, про те, як це взагалі будується. У нас була Вікторія Верес, керівниця пультпроєктора, яка розказувала про паблік-арт в Запоріжжі, в Дімеччині, як Запоріжжя формувалося, як якісь прос змінювалися в гіршу чи в кращу сторону.
Ну і паралельно в них в рамках цієї польової екскурсії вони просто ходили і питали людей, під нашим наглядом, звичайно. Але вони дуже спокійно знаходили контакти депутатів, додзвонювали, контакти районних адміністрацій, контакти самих цих ДК.
Ну тобто їх не було цього остраху, що тут хтось їм щось не дозволить. Як мені колись казали мої колеги, що проблема не в тому, що молодь не знає, що не можна робити. Проблема в тому, що молодь не знає, що можна робити, тому вона цього і не робить. І це проєкт був якраз про те, що можна робити, аби місто стало краще.
Якою була вікова категорія учасників проєкту?
Саме молодь - це 16, напевно, від 16 до 32 років. Отакий діапазон активних і одна жіночка 40 років.
Які ваші подальші плани розвитку?
Зараз ми з ЮНІСЕФом ведемо перемовини про створення молодіжних центрів в районах міста. І це виглядає як потенційно дуже класний матч, бо в цих молодіжних центрах ми зможемо вчити молодь, як трансформувати свої простори, підтримувати їх за умовно бюджетні гроші, чи навпаки фендрейзити гроші.
І це створювало серію просторів, щоб проєкти мали результат і трансформувалися відповідно до того, як це треба громаді.
Author: Anna Siedykh
ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).