ZMINA: Rebuilding – Під лежачий камінь вода не тече

Проєкт «Under the Lying Stone, Water Does Not Flow» мав на меті зміцнити зв’язок між мистецькими та неінституційними культурними просторами в Польщі та Україні, а також дослідити та поділитися досвідом, як можна популяризувати українську культурну спадщину, мистецтво та сучасну критику за кордоном. У рамках проєкту партнери підготували дві публікації, дві виставки, п’ять есеїв, опублікованих онлайн, та один воркшоп з розбудови потенціалу. 

Проєкт запропонував подвійний підхід до відбудови. Перший стосувався «відбудови» як підходу до української культури з позиції деколонізації та екологічної етики разом із художниками, письменниками та дослідниками. Другий підхід полягав у відновленні незалежної культурної сфери шляхом організації воркшопу з розбудови потенціалу.

Проєкт реалізували Fundacja Ziemniaki i (Польща), Stroboskop Art Space (Польща), BLOK Magazine (Польща) та Ksi Prostir (Україна). Ми прочитали публікації, дізналися про виставки і готові поділитися з вами найяскравішими моментами проєктів.

Як зробити так, щоб ракети зникли

Авторка: Дар’я Лук’яненко
Дизайн та друк: Okazjonalne Wydawnictwo Stopka

Дар’я Лук’яненко написала інтимну історію, яка через багаторівневу взаємодію з читачами стає глобальною. Дідусь і бабуся авторки були інженерами-ракетниками в Радянському Союзі, і їхня робота довгі роки була засекречена. Навіть після розпаду Радянського Союзу і розсекречення вони ще довго не могли говорити про те, чим займалися. Вони мріяли, що їхня онука колись теж стане інженеркою. Але вона стала художницею і створила потужний проєкт «How to Make Rockets Disappear», який торкається сердець своєю інтимністю і водночас піднімає надзвичайно складні філософські питання. Авторка також протистоїть агресивному російському космізму та розкриває травматичну тему ракетобудування.

Дар’я переконана, що ракети — це зло, тому книга читається під тиском тривоги і з відчуттям, що формується щось невідоме. Це спрацьовує ще й тому, що книжка побудована на взаємодії з читацтвом. Вона містить не лише тексти, комікси та ілюстрації, а й перелік вправ: космічна подорож, досвід землянина, прогулянка по землі, зникнення ракет, вправа на гравітаційну чутливість, вправа на апокаліптичне бачення, вправа на світську бесіду, вправа на вечерю з прибульцями тощо.

На перший погляд, ці вправи здаються звичайною грою — невимушеною і дещо дитячою. Але кожна вправа містить роздуми про людяність, вплив механізації та питання про розвиток суспільства. «Уявіть, що ви інопланетянин. Відчуйте все вперше. Залишайтеся відчуженими», — пропонує авторка. Або: «Згадайте людину, чиї переконання, погляди та принципи протилежні вашим. Пообідайте разом».

Водночас книга не має виключно пацифістських намірів. В епілозі авторка пропонує читачам пройти тест, щоб визначити, чи є їхній світ безпечним, або ж йому загрожує небезпека. Якщо світ наразі небезпечний, авторка радить дбати про себе, допомагати тим, хто цього потребує, і боротися доти, доки світ не стане безпечним. Адже тільки тоді можна буде знищувати ракети.

На нашій планеті є багато речей, які ми не розуміємо. Іноді ми не зовсім розуміємо самих себе, не кажучи вже про поведінку інших людей: наших родичів, сусідів, політиків. Важливо ставити важливі запитання і шукати на них відповіді. Авторка завершує один зі своїх текстів так: «Можливо, ми не можемо відчувати гравітацію, але ми можемо грати з вагою запитань, які ми ставимо. Можливо, ми не можемо полетіти в космос, але ми можемо створити цілий всесвіт можливостей прямо тут».

У рамках проєкту авторка також створила сайт та відео, в якому вона створює світ, де не існує ракет та колонізації космосу. Ця інша реальність приносить певне заземлення, усвідомлення себе і своїх рішень. Авторка називає цей простір Музеєм вразливості.

«Imagination Guide II: How to Make Rockets Disappear» («Путівник уявою II: Як зробити так, щоб ракети зникли») отримав спеціальну відзнаку журі за «поезію в дизайн формі» на конкурсі «Найкращий книжковий дизайн», організованому Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал» у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Наразі всі примірники книги розпродані, і її можна знайти лише в деяких бібліотеках та культурних установах.

Мені сниться полинове поле

Авторки: Катерина Руденко, Ірина Замуруєва, D.Z.
Дизайн, друк та виробництво: Okazjonalne Wydawnictwo Stopka

Книга Катерини Руденко «I Dream of the Absinthium Field» доповнює інтимність історії Дар’ї Лук’яненко. Це книга на тему екології, еміграції, війни та горя зі схожими апокаліптичними нотами. Ми бачимо, як війна змінює наш погляд на речі і деформує ставлення до того, що здається нам звичним. Катерина не просто розповідає свою історію про початок війни та подальшу еміграцію, вона також досліджує народні пісні й те, як вони здатні змінювати своє значення залежно від ситуації та перспективи читача.

Головна героїня тексту стає біженкою після початку повномасштабного вторгнення і починає займатися новими для себе справами. Наприклад, перекладом. Вона перекладає народні пісні, хоча раніше ніколи цього не робила: «Я перекладаю і ділюся історіями — непрофесійно, але так, як умію».

І її шлях сповнений чутливості, спостережливості та поваги до минулого: «Мої історії — це не просто перекладений урок про далеку країну, це тип горя, який обіймає і зцілює моїх предків і прийдешні покоління — і мене». Це історія, в якій минуле переплітається з невимовним болем сьогодення, утворюючи дуже особисту і водночас міжпоколінну оповідь.

За цим текстом слідує «Agros, Eros and Thanatos» («Агрос, Ерос і Танатос») Ірини Замураєвої з ілюстраціями. Текст поєднує особистий досвід війни з міфологічними замальовками. Він ілюстрований серією зображень, що нагадують фотографії з подвійною експозицією. Вони надруковані на ксилографі, що додає їм зернистості та особливої виразності кольору. Урбаністичні світлини переплітаються з фотографіями природи, а багатство кольорів нагадує чи то надію на світанок, чи то всепоглинний, руйнівний вогонь. 

Трилогію текстів завершує народна казка D.Z. «Shubin’s Labyrinth» («Лабіринт Шубіна»). Шубін — міфологічна істота, яка за легендою живе у шахтах Донбасу і попереджає шахтарів про нещастя.

Ой, чи живі, чи здорові?

Художни_ці: Тамара Турлюн, Fundacja BRDA (Зофія Яворовська, Петро Владіміров), проєкт «Найближче укриття» (спочатку розроблений агенцією Bickerstaff для 60-ї Венеційської бієнале)
Кураторки: Олександра Погребняк та Кеті Зазенскі

Виставка «How are you living? How are you thriving?» відсилає до вірша, відомого багатьом українцям з дитинства: 

Ходить гарбуз по городу, 
Питається свого роду:
— Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові? 

Ця казкова історія набуває зовсім іншого значення в часи війни, коли рідні та близькі українців перебувають під постійною загрозою обстрілів, окупації та полону. Виставка переосмислює турботу між поколіннями та спорідненість, досліджуючи роль мистецтва в Польщі та Україні після початку повномасштабного вторгнення.

На виставці в артпросторі Stroboskop у Варшаві Тамара Турлюн представила витинанки, на яких зображені овочі з вірша, що символізують міцність родинних зв’язків та аграрний зв’язок між людьми і землею. Ці витинанки прикріплені до вікон, зібраних колективом Fundacja BRDA для проєкту «PROJECT WINDOW», який збирав вікна від приватних осіб для відновлення будинків та інших споруд, які були пошкоджені або зруйновані під час військових дій Росії.

Ще один проєкт, представлений на виставці, — «Nearest Bomb Shelter», створений агенцією Bickerstaff спочатку для Українського національного павільйону на 60-й Венеційській бієнале (2024). У Варшаві цей проєкт працює зовсім по-іншому, ніж у Венеції, адже загроза війни тут більш відчутна і постійна. Проєкт має нагадувати про присутність війни та неминучість небезпеки. 

Після завершення виставки в Stroboskop плакати з укриттями залишаться на стінах міста, а вікна разом із паперовими овочами роз’їдуться по всій Україні і будуть передані сім’ям, які терміново потребують ремонту та відновлення того, що було пошкоджено війною.

Добраніч, Місяцю
Goodnight Moon

Художни_ці: Юрій Болса, Каріна Синиця, Юрій Єфанов
Кураторки: Олександра Погребняк, Кеті Зазенскі

Виставка «Goodnight Moon» стала ще одним результатом проєкту. Ця виставка є однією з двох, що відбулися в рамках «Under the Lying Stone, Water Does Not Flow», і концептуально натхненна згаданими вище книжками «I Dream of the Absinthium Field» Катерини Руденко та «How to Make Rockets Disappear» Дар’ї Лук’яненко, які вийшли у видавництві «Fundacja Ziemniaki i».

Назва виставки відсилає до класичної дитячої книги Маргарет Вайз Браун з ілюстраціями Клемента Харда, випущеної у повоєнному 1947-му році. Як і книга, виставка оспівує наші найдорогоцінніші місця і простори.

Український письменник Тарас Прохасько писав, що нам часто сняться речі, які ми пам’ятаємо з дитинства. Ми пригадуємо деякі краєвиди лише коли називаємо їх і розповідаємо про них іншим. Після повномасштабної війни багато українців втратили свої домівки і живуть без відчуття безпечного простору. Виставка присвячена безпечним просторами, трансформованим пам’яттю. Це спогад про радісні моменти, предмети, які викликають ностальгію та меланхолію, але водночас створюють відчуття безпеки. 

Есеї та воркшоп

У рамках проєкту також вийшли есеї Лізавети Герман, Максима Ходака та Марії Нощенко, Даші Логвинової та Катерини Волочнюк про мистецтво, які торкаються важливих тем культури, спадщини, історії мистецтва та активізму під час війни:  

• Thickets, Groves, Apartments, and Garages: on informal exhibitions in Ukraine, 1960s—2022: Part I (Хащі, гаї, квартири та гаражі: про неформальні виставки в Україні, 1960–2022: Частина І)
• Thickets, Groves, Apartments, and Garages: on informal exhibitions in Ukraine, 1960s—2022: Part II (Хащі, гаї, квартири та гаражі: про неформальні виставки в Україні, 1960–2022: Частина ІІ)
• Paying Attention (Звернути увагу)
• Investigating the Periphery: Ukrainian Wartime Art in the Framework of Horizontal Art History (Досліджуючи периферію: Українське мистецтво воєнного часу в контексті горизонтальної історії мистецтва)
• Remembering, Displacement, and War: Contemporary Archival Practice as told through the Family Archive of Oleksii Shepeliuk (Пам’ять, вимушене переміщення та війна: Сучасні архівні практики на прикладі родинного архіву Олексія Шепелюка)

Воркшоп з розбудови потенціалу був присвячений колективному обговоренню та розробленню рекомендацій щодо того, як міжнародні організації можуть співпрацювати з українськими митцями та організаціями. Воркшоп зібрав представни_ць культурного сектору та посольства, щоб обговорити потреби українських митців та шляхи створення безпечного простору для них. Після воркшопу було створено посібник, який допоможе іншим міжнародним організаціям співпрацювати з українськими.

Авторка: Анна Сєдих

ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).