Український куратор Сергій Климко: «Відчуття, наче 24 лютого триває безкінечнo»
Виставковий проєкт «A Time in Pieces» було створено до події «Kyiv Perennial» — Берлінської версії 5-го Київського бієнале. Це спільний проєкт, заснований на політичному, соціальному та культурному виживанні. Виставка тривала в Берліні з 24 травня до 27 липня 2024 року. Ми поспілкувалися зі співкуратором виставки Сергієм Климком про підготовку цього проєкту, тему фрагментації часу і враження глядачів.
Як виникла ідея створення виставки?
Це ідея ще з 2022 року. Згадую відчуття, наче 24 лютого триває безкінечно, ніби ти в ньому застиг... Особливо це стосується людей, які перебувають у досить важких обставинах.
Це стан, коли ти затиснутий жорсткими рамками умов, не можеш уявити майбутнє, нема сил думати про майбутнє, немає можливості уявляти щось поза теперішнім. Хотілося передати цей стан, який охопив українців на декілька років…
співкуратор виставки, Сергій Климко
Розкажіть, яким був процес відбору митців?
Спочатку ми хотіли зробити колаборацію між європейськими митцями і українськими, попросити їх відрефлексувати спільно цей момент часу, тяглості. Але непросто знайти відповідний бекграунд і зацікавленість з боку закордонних митців. Тому у нас вийшла виставка з українськими митцями. Також була Мінна Хенрікссон з Фінляндії, яка працює з темами часу, з історичними темами. Вона зробила хронологічну рамку від кінця Другої світової війни до теперішнього часу й показала, як розгорталися політичні процеси на сході Європи до моменту російського вторгнення, обміркувала можливі перспективи змін.
Як митці у своїх роботах презентували концепцію розірваності часу, його фрагментацію?
Була представлена нова робота Лесі Васильченко «Хроносфера». Коли ми запросили мисткиню, то ще не знали, що вона над нею працює. Її робота — це фільм, розділений на вісім частин, які присвячені фрагментації часу в різних контекстах. Ми обрали три частини. В одній із них звучала сирена, діти спускаються в укриття, в другій чулися звуки дрона, третя — це абстрактна анімація. Скульптури у цій інсталяції є частинами рамок з аеропорту, це елементи, які контролюють доступ людей, таким чином фрагментуючи простір. Ідея цієї інсталяції: фрагментований простір часу, він розірваний, розкиданий, невідомо, чи вдасться його зібрати.
В Ігоря Окунєва була робота, пов’язана з документацією. Він наразі перебуває в добровольчому батальйоні. Фотографує багато. Це була сітка дрона, що уособлює певне очікування, певну перепону, захист. Постійно перебуваєш у ситуації очікування. І червоний колір, бо дрони не бачать червоний.
Митці відгукувалися на якийсь опен-кол, чи ви самі зверталися до них?
Зазвичай ми не робимо опен-коли. Взяли участь ті митці, з якими ми хотіли працювати. Ми орієнтувалися на певні роботи…
Виставка була частиною більшого проєкту — «Kyiv Perennial». Як вона поєднувалася із загальною концепцією бієнале?
Це була остання виставка у програмі. Це завершення проєкту, який почався восени 2023 року, а закінчився фактично цією виставкою влітку 2024 року. Тобто це також було якесь розтягнуте в часі бієнале, яке тривало, тривало...
Цей проєкт відбувався у співпраці з «Between Bridges» та «DAAD Artists-in-Berlin Program». Як ця взаємодія впливала на реалізацію виставки?
Це ідеальна взаємодія. Я був навіть здивований. Але оскільки ми курували цю виставку з Віктором Ньюманом, який працював куратором галереї «Between Bridges», то був постійний діалог, дуже продуктивний для нас обох. Це був діалог між Україною і Європою. Ми намагалися знайти якісь спільні точки, які були би зрозумілі закордонному глядачеві, й водночас хотіли адаптувати український контекст. Хотіли зробити міжнародний меседж.
співкуратор виставки, Сергій Климко
Як ви гадаєте, коли співпраця буває ідеальною?
У дружній атмосфері, коли інституція дійсно зацікавлена в проєкті. Не було відчуття, що це просто черговий проєкт, який треба швидко закінчити, щоб перейти до наступного. Відчувалося захоплення. Ми працювали над проєктом з ентузіазмом. Це дуже допомагало, постійний діалог з митцями, зі співкуратором, з продакшн-командою. Це було зручно і приємно.
«DАAD» підтримав митців стипендіями, також надано простір для публічних подій. Це була гарна співпраця.
Скільки часу тривала підготовка до виставки?
Ми почали ще в лютому, з квітня це була дуже активна підготовка.
Як реагували глядачі на виставку?
У просторі є книга відгуків. І там було дуже багато приємних, позитивних коментарів, хоча для деяких глядачів це досить травматичний досвід.
Це була сумна і меланхолійна атмосфера такого застиглого часу, де ти не бачиш світлої перспективи. І це передавали роботи.
співкуратор виставки, Сергій Климко
Чи є відмінність у сприйнятті українських глядачів і закордонної публіки?
Так, звичайно. Для українського глядача це знайомі реалії, нема понятійного бар’єру, який маєш подолати, щоб зрозуміти контекст. Однак уважний берлінський глядач все розумів. Там не було надто складних концептуальних робіт. Хоча ми намагалися не робити документальну виставку, не робити якийсь прямий підхід до подій, позаяк це була радше рефлексія, спроба передачі через емпатійний і настроєвий досвід, ніж через документальну картинку.
Чи виникали якісь труднощі під час робочого процесу?
Так, бо є дедлайни, треба в них вкластися. Оскільки ми працювали з митцями дистанційно, інколи це було нелегко узгодити.
Чи бачите ви розвиток цієї теми у своїх майбутніх проєктах?
Оскільки ця тема не вичерпана, то проєкт триває. Ми вже працюємо над наступною виставкою з частиною тих митців, які взяли участь у попередньому проєкті. І можливо, буде знову співпраця з «Between Bridges», але не цього року, а наступного.
Які теми ви плануєте відкривати цього року?
Тепер ми працюємо з поняттям горизонту, між іншим, і часового горизонту. Горизонт як певні невиправдані очікування, сподівання, які ще не реалізовані.
Тематично буде пов’язано з попереднім проєктом, але поки точно сказати не можу…
співкуратор виставки, Сергій Климко
Author: Anna Siedykh
ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).