ZMINA: Rebuilding | «Більше, ніж просто покази» — як SoliDARE створив креативний осередок для українських кінематографістів у Європі

У часи війни та вимушеного переселення культурний обмін стає чимось більшим, ніж просто мистецькою співпрацею. Проєкт SoliDARE, ініційований у партнерстві кінотеатром Kino Úsmev (Кошиці, Словаччина) та Палацом культури імені Гната Хоткевича (Львів, Україна), покликаний створити простір, де українські кінематографісти можуть продовжувати працювати, ділитися своїми історіями та знаходити нову аудиторію в Центральній Європі.

Ми поспілкувалися з Крістіною Новосадовою, менеджеркою проєкту в Kino Úsmev, про його вплив, виклики мистецького обміну в умовах війни та те, як SoliDARE відкриває нові можливості для співпраці та взаєморозуміння.

Як виникла ідея проєкту SoliDARE? Чи було це відповіддю на конкретні виклики, пов’язані з війною та вимушеним переселенням українських митців? Чому для реалізації було обрано формат культурної резиденції?

Проєкт виник у процесі обговорень із нашим партнером – Палацом культури імені Гната Хоткевича. Ми прагнули створити простір, де українські кінопрофесіонали могли б розвивати свої проєкти в безпечних умовах і представляти свою якісну роботу в європейському контексті.

Для нас мистецькі резиденції вже давно є важливим інструментом підтримки митців з усього світу. Вони надають необхідну платформу для творчого розвитку, дозволяючи митцям удосконалювати свої роботи в атмосфері, що сприяє мистецькому зростанню.

Якими були головні цілі проєкту, і як ви оцінюєте його успіх – через професійний розвиток учасників, залучення аудиторії чи створення нових партнерств?

Основними цілями були міжкультурний обмін між Словаччиною та Україною, розширення аудиторії, обмін практиками та представлення творчості українських митців у Центральній Європі. Найуспішнішими аспектами стали мистецькі резиденції, які викликали великий інтерес, а також кінопокази, що збагатили культурне життя української спільноти в Кошицях. Завдяки цьому проєкту партнери змогли зміцнити зв’язки з кінопрофесіоналами, що ще більше сприяло розвитку співпраці у цій сфері.

Проєкт зосереджений на розвитку аудіовізуальної культури та кіноіндустрії. Чому було обрано саме ці напрями? Яке їхнє значення для культурного діалогу між Україною та Європою?

Ми обрали саме цю тему проєкту, оскільки вона тісно пов’язана з діяльністю обох партнерів. Кіно є ефективним інструментом для популяризації української культури в Європі та сприяє кращому розумінню, чутливості та толерантності в суспільстві. Об’єднуючи кіноіндустрії двох країн, ми також прагнули розвивати потенціал для спільних кіновиробництв і створювати умови для обміну досвідом між професіоналами. Це, своєю чергою, сприяє підвищенню якості як словацького, так і українського кіно, а також зміцненню їхньої конкурентоспроможності на європейському ринку.

Партнерство між Kino Úsmev у Кошицях і Палацом культури імені Гната Хоткевича у Львові відіграє ключову роль у реалізації проєкту. Як ці дві організації об’єднали зусилля? Які сильні сторони кожен із партнерів приніс у проєкт?

Ми співпрацювали на всіх етапах проєкту – від концерту німого кіно до відбору резидентів і кураторства кінопоказів. Палац культури імені Гната Хоткевича надав широкі зв’язки в українській кіноіндустрії, що дозволило залучити понад 100 заявок на резиденцію в Кошицях. Kino Úsmev, своєю чергою, забезпечив якісну програму кінопоказів, професійну організацію заходів та розвиток партнерств, використовуючи багаторічний досвід у цих напрямах.

Kino Úsmev має майже столітню історію та відіграє роль культурного осередку в Кошицях. Як ця історична спадщина впливає на атмосферу резиденції та її сприйняття учасниками? Чи має цей аспект, на вашу думку, символічне значення для учасників з України?

Ми переконані, що історична спадщина Kino Úsmev надає резиденціям автентичності, а також пов’язує учасників із культурною спадщиною міста.

Для українських митців цей кінотеатр може стати символом безпечного простору – місцем для роздумів і творчого самовираження. Водночас він сприяє збереженню культурної безперервності, що, безперечно, зміцнює відчуття причетності та підтримки.

Крістіна Новосадова, менеджерка проєкту в Kino Úsmev

Проєкт фінансується через програму ZMINA: Rebuilding, яка підтримує українські культурні ініціативи. Яку роль ця програма відіграє у збереженні та просуванні української культури в Європі?

ZMINA: Rebuilding відіграла ключову роль, особливо в умовах війни та вимушеної міграції. Підтримуючи українських митців, надаючи їм простір для творчої роботи та створюючи можливості для міжнародної співпраці, вона сприяла збереженню культурної спадщини та підвищенню обізнаності про українську ідентичність.

Ми важаємо, що її вплив на проєкт був визначальним. Без фінансової та організаційної підтримки цієї ініціативи ми не змогли б реалізувати проєкт і резиденції. Завдяки програмі українські митці отримали можливість працювати у безпечному та натхненному середовищі, водночас активно долучаючись до розвитку української культури на європейській мистецькій сцені.

Воркшопи та семінари були ключовими елементами резиденції. Чи були під час цих сесій відкриті нові підходи або започатковані спільні ініціативи, які могли б мати довготривалий вплив на учасників чи їхній розвиток?

Так, воркшопи та семінари, проведені в межах резиденції, дали змогу учасникам дослідити нові підходи до мистецької творчості та самовираження. Дискусії та обмін досвідом сприяли глибшому осмисленню сучасних культурних і соціальних викликів, що могло б і надалі впливати на їхній творчий розвиток.

Завдяки цим зустрічам також виникли нові ініціативи, деякі з яких можуть перерости у майбутні колаборації чи міжнародні проєкти. Об’єднуючи учасників із різних професійних сфер, резиденція зміцнила їхні зв’язки та відкрила нові можливості для презентації та подальшого розвитку їхньої творчості.

Як загалом аудиторія в Кошицях сприймає презентації українських митців? Чи вдалося цими заходами привернути увагу до української культури?

Після кожного заходу ми проводили опитування, що дозволило оцінити реакцію глядачів. Відповідно до зібраних відгуків, аудиторія в Кошицях позитивно сприйняла презентації та активності за участю українських митців, демонструючи зростаючий інтерес до української культури та сучасного мистецтва.

Ці ініціативи сприяли наближенню української культурної ідентичності до ширшої аудиторії, створюючи простір для діалогу та взаєморозуміння між місцевими мешканцями та українськими митцями. Події значно посилили видимість української культури в Кошицях, а залучення спільноти стало одним із ключових аспектів проєкту.

Чи були моменти або відгуки учасників резиденції, які особливо запам’яталися? Можливо, є історії, які, на вашу думку, ілюструють трансформаційний вплив проєкту на їхнє життя чи творчість?

Резиденція була сповнена сильних моментів і особистих історій, що підтвердили її глибокий вплив. Деякі учасники зазначали, що перебування у безпечному та підтримувальному середовищі дозволило їм повністю повернутися до творчості та осмислити власний досвід, пов’язаний із міграцією чи війною.

Одним із найзнаковіших аспектів програми стали спонтанні дискусії, які тривали навіть після офіційних подій. Учасники та гості вільно обговорювали різні теми, а місцева аудиторія реагувала з емпатією та зацікавленням, що сприяло глибшому відчуттю зв’язку та взаєморозуміння.

За отриманими відгуками, деякі митці відкрили для себе новий напрямок у своїй творчості, а інші змогли розробити початкові концепції для довготривалих міжнародних проєктів. Ці історії свідчать про те, що проєкт вплинув не лише на мистецькому рівні, а й мав глибокий особистий і соціальний ефект, формуючи майбутні творчі шляхи його учасників.

Які ключові висновки ви зробили під час реалізації цього проєкту та як ці напрацювання можуть вплинути на майбутню організацію резиденцій або інших культурних ініціатив?

Проєкт показав, що для успішної організації резиденцій та культурних ініціатив необхідно враховувати кілька важливих аспектів. Створення безпечного та підтримувального середовища для митців є ключовим, оскільки це дозволяє їм повністю зосередитися на творчості. Не менш важливими факторами виявилися залучення спільноти та розвиток довготривалої міжнародної співпраці, що забезпечує справді вагомий культурний вплив.

Особливу роль відіграла взаємодія з місцевою аудиторією в Кошицях, що підтвердило цінність культурного обміну та взаєморозуміння. Крім того, проєкт засвідчив, що для максимального творчого розвитку важливими є гнучкість програми та індивідуальний підхід, адже це дає змогу кожному учаснику повною мірою використати можливості резиденції.

Як, на вашу думку, проєкт SoliDARE посприяв розвитку міжнародного культурного діалогу? Чи вдалося йому закласти основу для довготривалих партнерств між Україною та Європою?

SoliDARE відіграв важливу роль у створенні простору для співпраці між українськими та європейськими митцями, сприяючи обміну досвідом і підвищенню обізнаності про українську культуру. На мою думку, проєкт заклав міцний фундамент для довготривалих партнерств – учасники встановили нові зв’язки, які можуть привести до майбутніх колаборацій, а проведені заходи зміцнили взаєморозуміння між спільнотами.

Ця ініціатива довела, що міжнародний культурний обмін є не лише важливим для творчого розвитку, а й відіграє ключову роль у побудові стійких і тривалих відносин між Україною та Європою.

Крістіна Новосадова, менеджерка проєкту в Kino Úsmev

Авторка: Марія Ахромєєва

ZMINA: Rebuilding — це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).