ZMINA: Rebuilding — Tabačka та Смольнік: словацькі й українські митці оживляють стару фабрику

Під час місячних резиденцій у культурному центрі Tabačka у Кошице народилася ідея проєкту, який не лише вдихнув нове життя у стару фабрику, а й зміцнив словацько-українську мистецьку співпрацю. У «Переосмисленні реальності» ми_сткині створили унікальні роботи у характерному промисловому просторі й представили їх незвичній аудиторії. Ми поспілкувалися з координаторкою проєкту Зузаною Купцовою, щоб дізнатися більше.

Культурний центр Tabačka слугує тимчасовим домом для людей, які займаються мистецтвом. Тут регулярно проводяться різноманітні програми резиденцій, і не всі вони призначені виключно для художників — багато з них відкриті для професіоналів, які працюють у сфері культури, кіно та інших креативних індустріях.

У 2023-му році Tabačka оголосила відкритий конкурс на місячні резиденції, орієнтовані насамперед на українських митців. Метою було підтримати мистецьку сцену в сусідній країні, спустошеній війною. «Однією з заявниць була Олександра Халепа з Carbon Art Residence, і нас особливо зацікавила її практика, оскільки вона працює з новими медіа», — пояснює Зузана Купцова.

Разом із Олександрою вони шукали шляхи для продовження співпраці на наступний рік. «Паралельно ми шукали шляхи фінансування проєкту. Олександра цікавиться занедбаними промисловими просторами та їх ревіталізацією за допомогою мистецтва, що працює з новими медіа, і це тісно пов’язано з місією Tabačka, яка сама є перепрофільованим промисловим простором», — розповідає Зузана. Назва культурного центру Tabačka походить від колишнього призначення будівлі — тютюнової фабрики.

Резиденція Олександри Халепи пройшла у вересні 2023-го року, що збіглося із завершенням першого фестивалю «66 hodín» («66 годин»), організованого Tabačka. «Фестиваль проходить у колишній тютюновій фабриці в Смолнику — ще одному індустріальному просторі — і ми в цьому побачили захопливий зв’язок. Ми почали обмірковувати створення чогось нового для наступного фестивалю», — згадує Зузана про те, що згодом стало «Переосмисленням реальності».

Поступово сформувалася ідея запрошувати українських митців та налагоджувати співпрацю між ними та словацькими колегами. Зузана та Олександра також шукали зв’язок із самим простором резиденції. «Оскільки Tabačka має сильний фокус на перформативних мистецтвах, ми вирішили організувати групову резиденцію, присвячену новим медіа, перформансу, танцю і театру. Метою було створити сайт-специфік роботи для фестивалю», — розповідає Зузана.

Щойно проєкт було розроблено, постав виклик його фінансування. Зузана Купцова зізнається, що грантовий конкурс програми «ZMINA: Rebuilding» ідеально відповідав їхньому баченню. «Це було повне попадання. Завдяки цьому написання проєктної заявки пройшло неймовірно легко — ми з Олександрою провели місяць у Кошице, де ретельно планували кожну деталь. Більше того, грант не лише тематично, а й у часі збігся з фестивалем», — пояснює Зузана Купцова.

Олександра перебувала в Кошице на резиденції у вересні, у жовтні було оголошено конкурс, а в листопаді 2023-го року подано проєкт. Він був схвалений, що принесло велику радість — тим більше, що, як каже сама Зузана: «Наш план був немаленький, ми розраховували на десять художни_ць!». Завдяки фінансовій підтримці проєкт був реалізований досить масштабно. «Результатом стали 14 робіт, створених спеціально для фестивалю, і всі вони були адаптовані до унікального простору», — ділиться Зузана, яка брала активну участь у проєкті.

Координаторка додає, що саме цей збіг та ідеальний таймінг, імовірно, сприяли успіху заявки. «Нам не довелося придумувати все в останню хвилину, адже конкурс тривав не надто довго. Ми не чули про цю схему фінансування раніше, але підійшли до неї з думкою, що спочатку треба зрозуміти, що ми хочемо зробити, а потім розібратися з фінансами. Зрештою, все ідеально збіглося, що було дивовижно».

Чому саме «Переосмислення реальності»? Відповідь настільки ж складна й абстрактна, наскільки й конкретна. 

Ми працювали з концепцією утопій та реконструкції майбутнього, зосереджуючись на різних темах, пов’язаних із потенційними реальностями. Ми хотіли поміркувати над тим, як ми можемо уявити різні сценарії майбутнього — чи то в позитивному утопічному сенсі, чи в більш негативному — враховуючи реальність, в якій ми зараз живемо. Ми досліджували такі питання як війна, стійкість до війни та криз, а також зміни, пов’язані з кліматичною кризою — темою, якою я займаюся особисто

каже Зузана

Однією з перших тем, яку досліджували Зузана та Олександра, був взаємозв’язок між людьми, природою та планетою. Як кураторки, вони також звернулися до питання, що часто випадає з фокусу, — вплив війни на зміну клімату. Втім, організаторки не визначали теми для художни_ць занадто строго. «Ми не хотіли нав’язувати жорсткі рамки, які могли б обмежити їхнє творче самовираження. Натомість ми сформулювали тему вільно: давайте поговоримо про сучасні кризи та виклики, які формують наше бачення майбутнього, і про те, як ми з ними взаємодіємо».

Резиденція тривала два тижні у травні, художни_ці чергували свій час між Смолником і Tabačka в Кошице. У Смолнику, де проходить фестиваль «66 годин» і де зрештою виставлялися роботи, художни_ці мали доступ до обладнання і працювали в просторі, який поступово відроджувався. Технічні ресурси, включаючи електрику, були встановлені незадовго до фестивалю.

Однак двотижнева мистецька резиденція полягала не лише у створенні робіт на фабриці у Смолнику. Художни_ці також мали змогу познайомитися з околицями та історією місця, де вони мали виставлятися. Організатори підготували для них насичену ознайомчу програму. Одним із заходів під час перебування у Смолнику була екскурсія до місцевої шахти, а також відвідування тайха (історичної штучної водойми), розташованого неподалік від фабрики. 

Резиденція також включала час у Tabačka, де відбувалися різноманітні брейнсторми. Тут художни_ці обговорювали свої ідеї та творчі підходи. Організатори заохочували їх працювати над спільними проєктами, а не лише над індивідуальними. За словами Зузани, налагодити зв’язки між художни_цями, які раніше не були знайомі, і все це в обмежений час і під час роботи над складними темами, було непростим завданням.

«Незважаючи на виклики, ми змогли створити значущі колаборації, які б не відбулися без цієї резиденції. Перед фестивалем художни_ці мали десять днів, щоб доопрацювати свої роботи на місці. Оскільки фестиваль проходив у липні, вони мали близько трьох тижнів на роботу над своїми проєктами — монтаж відео, написання музики та доопрацювання концепцій. Багато з них також використали два місяці між резиденцією та фестивалем для віддаленої співпраці — як між собою, так і з продакшн командою в Tabačka. Зрештою, їм вдалося завершити все вчасно до фестивалю, що було справді великим викликом».

У проєкті взяли участь п’ять словацьких і п’ять українських ми_сткинь. За словами Зузани, цей мікс був особливо цікавим, оскільки збагатив співпрацю різноманітними перспективами та досвідами з обох країн. Українські художни_ці, зокрема, принесли з собою сильне почуття мотивації, тісно пов’язане з поточною ситуацією в Україні.

Як проходив процес подання заявок? «Понад 40 ми_сткинь подали заявки на участь у конкурсі, переважна більшість із них з України», — розповідає Зузана, додаючи, що ця кількість їх зовсім не здивувала. Ситуація, що склалася в Україні, підштовхнула багатьох художників до пошуку можливостей за кордоном. «Для них такі резиденції, як ця, є шансом продовжити свою роботу в безпечному середовищі та налагодити нові співпраці», — пояснює вона.

Натомість словацькі художники на той час не відчували такої ж нагальності чи потреби брати участь у таких проєктах. У результаті організаторам довелося діяти проактивно, щоб достукатися до них.

Деякі художни_ці працювали над своїми проєктами індивідуально, але було й кілька колаборацій. «Деякі учасни_ці були давно знайомі й вирішили знову попрацювати разом, тоді як інші зустрілися вперше і спонтанно сформували нові партнерства. Ми хотіли дати їм повну творчу свободу, дозволивши співпраці розвиватися органічно, не встановлюючи жорстких рамок. Однак ми забезпечили підтримку протягом усього процесу, особливо з боку нашої технічної та виробничої команд. Ми також організували презентації пропозицій художни_ць, щоб вони могли отримати зворотний зв’язок, головним чином щодо реалістичності втілення своїх робіт», — пояснює Зузана.

Основні обмеження були пов’язані з бюджетом проєкту. Не всі ідеї були здійсненними, а кількість робіт довелося обмежити. Деякі концепції були виключені через високу вартість продакшну або через те, що вони забирали б ресурси, необхідні для інших проєктів. «Однак художни_ці були гнучкими і адаптували своє бачення до наявних умов», — розповідає Зузана на основі відгуків резидент_ок.

Координаторка проєкту додає, що особливих сюрпризів на місці не було. Найбільшим викликом було те, що кож_на художни_ця ма_ла свій особливий, індивідуальний стиль. 

Ці відмінності у творчих підходах — чи то в темпі, чи то в методології, чи в художньому баченні — вимагали адаптивності та готовності підлаштовуватися, щоб створити продуктивний і гармонійний процес. Зрештою, ці виклики сприяли набуттю цінного творчого досвіду і часто призводили до захопливих поєднань різних мистецьких перспектив

зазначила Зузана.

Багато ми_сткинь лишились задоволені процесом і їм дуже сподобалася атмосфера фестивалю. «“66 годин” мав справді унікальний шарм — не лише для митців, а й для глядачів, які були дуже зацікавлені та відкриті. Фестиваль приваблював людей, які прагнули спробувати щось нове, що додавало ще більшої цінності цьому досвіду», — ділиться враженнями Зузана. Вона підкреслює, що деякі роботи були досить несподіваними і розміщені в нетрадиційних місцях, до чого типова фестивальна аудиторія не звикла.

Експонування робіт створило додаткові виклики, як пояснює Зузана з власного досвіду на місці. «Для деяких художни_ць така обстановка була складнішою, ніж традиційна виставка у галереї чи театральна вистава. Однак ми_сткині були відкриті: вони знали, на що йдуть, і підійшли до процесу з ентузіазмом і гнучкістю. Це зіграло величезну роль в успішності проєкту, що завершився незабутнім фестивалем», — пояснює вона.

На глядачів чекав справді нестандартний візуальний досвід. За словами Зузани, розміщення робіт у різних куточках фабрики додало особливої атмосфери всьому заходу. «Глядачам дуже сподобалися ці роботи. Вони були неймовірно різноманітними не лише за змістом, але й за місцем розташування. Від робіт, розміщених на даху фабрики з його унікальним видом та атмосферою, до тих, що були заховані в невеликих кімнатах і куточках, створюючи відчуття інтимності й таємничості. Таке розмаїття демонструвало творчість художни_ць, а також дарувало глядачам захопливу і незвичну подорож незнайомим промисловим простором», — описує вона.

Однією з цілей проєкту «Переосмислення реальності», як і фестивалю «66 годин», є ревіталізація містечка Смолник, де відбувається захід. Зузана Купцова каже, що хоча ще і зарано оцінювати довгостроковий вплив фестивалю на відродження міста, вона бачить позитивні тенденції. Місцева громада поступово сприймає фестиваль як невід’ємну частину свого життя. Хоча він викликає різноманітні дискусії та виклики серед мешканців, муніципалітет підтримує проведення фестивалю і надалі, оскільки визнає його потенціал для залучення нових відвідувачів та активізації спільноти.

Зузана також підкреслює важливість залучення місцевих жителів до участі у фестивалі. Одним із прикладів є проєкт Зузани Псоткової під час першого фестивалю, який зосередився на жінках, що раніше працювали на фабриці. Цей фотопроєкт у поєднанні з відеопортретами та інтерв’ю створив потужний емоційний момент, коли ці жінки прийшли на фестиваль зі своїми сім’ями й друзями, щоб подивитися виставку. Несподівано вони стали зірками заходу, і місцеві мешканці починали взаємодіяти з ними по-новому.

«Така взаємодія між митцями та місцевою громадою допомагає розбудовувати щирі та значущі зв’язки. Це не лише зміцнює соціальні зв’язки містечка, а й надихає більше людей відвідувати фестиваль», — підсумовує Зузана.

Автор: Ян Яночко

ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).