ZMINA: Rebuilding Кривий Ріг: індустріальна спадщина, оживлена через культуру

 Кривий Ріг: культурна спадщина — це проєкт, що об’єднав архітекторів, урбаністів, істориків і митців із місцевими громадами міста, історично пов’язаного з гірничою справою та металургією. Спільна мета учасників — знайти нові способи використання занедбаних індустріальних об’єктів. Святослав Михайлов, менеджер із комунікацій Культурного центру Кривого Рогу (KRCC), поділився подробицями проєкту.

Що ви вважаєте найціннішим та найунікальнішим у культурній та індустріальній спадщині Кривого Рогу?
Найбільша цінність культурної та індустріальної спадщини Кривого Рогу — в унікальному поєднанні індустріального спадку та культурної життєстійкості. Як одне з головних індустріальних міст України, ідентичність Кривого Рогу формувалася масштабними металургійними й гірничодобувними підприємствами, але водночас місто має багатий культурний ландшафт, який відображає життя людей з цих галузей.

Перетини між індустріалізацією, місцевою культурною спадщиною та розвитком міських просторів робить Кривий Ріг особливим місцем для культурного та історичного осмислення.

Що стало мотивацією для створення цього проєкту? Як виникла ідея?
Проєкт виник у відповідь на нагальну потребу зберігати індустріальну спадщину Кривого Рогу, воночас сприяючи культурному розвитку. Війна змінює українські міста, тож надзвичайно важливо переосмислювати те, як ми відновлюємо міські простори і зберігаємо культурну пам’ять. Ми прагнули не допустити занепаду індустріальних об'єктів, а натомість трансформувати їх у простори культурного значення. Ідея з’явилася з усвідомлення, що індустріальна спадщина часто лишається поза увагою культурних ініціатив, хоча має великий потенціал для ревіталізації через мистецтво, архітектуру та урбаністику.

Яка була основна мета проєкту на початку?
Основною метою було започаткувати діалог і розробити сценарії ревіталізації та збереження криворізької культурної та індустріальної спадщини за допомоги фахівців з архітектури, міського планування, історії та мистецтва. Ми також прагнули залучити місцеві громади до обговорення майбутнього міста, створити сталі культурні ініціативи, які б надихали на нові проєкти.

Чи вдалося досягти цієї мети?
Так, проєкт успішно об’єднав представників різних галузей і залучив громаду до обговорення питань спадщини. Під час урбаністичної майстерні учасники спільно розробляли стратегії ревіталізації індустріальних об’єктів, а освітня програма допомогла ширше поглянути на теми деколонізації та культурної ідентичності. Хоча повна реалізація цих ініціатив вимагає часу, ми заклали потужний фундамент для майбутніх проєктів.

Чи надихалися ви прикладами інших міст або країн?
Так, ми вивчали міжнародний досвід ревіталізації індустріальної спадщини в Ессені (Німеччина), Манчестері (Велика Британія) та Лодзі (Польща). Ці міста успішно переосмислили індустріальні зони, перетворивши їх на культурні простори, креативні хаби й публічні майданчики і зберігши їхню історичну цінність. Ми уявляли, як Кривий Ріг може пройти схожий шлях.

Як відбувається співпраця між архітекторами, урбаністами, митцями, істориками та громадськими організаціями?
Вони співпрацюють через майстерні, дискусії та виїзні дослідження на об’єкти спадщини. Підхід до ревіталізації при цьому міждисциплінарний, адже в проєкті залучені фахівці з різних галузей: архітектори пропонують просторові рішення, історики — контекст, а митці — культурне переосмисленне індустріальних просторів.

Як ви мотивували людей активно долучатися?
Ми робимо акцент на партисипативному підході, у якому мешканці можуть не просто слухати, а й брати участь у формуванні ідей. Ми показуємо їм, як культурна спадщина впливає на повсякденне життя, і даємо простір висказати свої думки, ініціювати дію. 

Як ви обирали учасників проєкту?
Ми відбирали учасників за критеріями фаховості й зацікавленості у темах міської ревіталізації і культурної спадщини. Нам був важливий баланс різних сфер серед спеціалістів. Також ми залучали представників місцевих громад, щоб експертиза рахувалась з реальними потребами мешканців.

Як вам вдалося залучити місцеві громади до проєкту?
Ми організовували публічні презентації, обговорення та екскурсії, де мешканці могли поспілкуватися з експертами й висловити свої думки. Під час завершальної майстерні ми провели відкриту дискусію, що мала на меті заохотити громадськість і надалі брати участь в ініціативах з міського планування.

Чи проводили ви відкриті зустрічі чи обговорення для мешканців?
Так, публічні обговорення були важливою частиною резиденції. На заключній презентації мешканці ділилися своїм баченням міста, висловлювали можливі перестороги та пропонували ідеї для майбутніх ініціатив.

Чи стикалися ви з негативною реакцією?
Хоча проєкт здебільшого отримав позитивні відгуки, деякі мешканці скептично поставилися до реалістичності ідей про ревіталізацію та довготривалий вплив схожих культурних ініціатив. Щоб подолати ці сумніви, потрібно продовжувати діалог і діяти прозоро.

Скільки людей працює або працювало над проєктом і які їхні ролі?
У проєкті взяли участь п’ятнадцять фахівців, зокрема кураторки та урбаністки Марія Коробко й Маргарита Гогун; кураторка освітньої програми Євгенія Лаптій; локальні координатори й фасилітатори громади; історики та урбаністи, які долучилися до досліджень і дискусій.

Які культурні або індустріальні об’єкти міста ви вважаєте найважливішими для збереження?

• Шахта “Артем 2” (вул. Бикова, 31)
• Пошта (пр. Поштовий, 23)
• ARTA (вул. Вахтангова, 6б)
• Будинок Шимановського (вул. Шимановського, 29)
• Хлібозавод №1 (вул. Георга Отса, 6)

Місто також містить пострадянські елементи. Як ви підходите до їх історичного та культурного значення?
Ми займаємо позицію водночас критичну та інклюзивну, адже визнаємо складність історичних шарів міста. Освітня програма розглядає деколонізаційні підходи, у яких радянська спадщина переосмислюється, а не просто стирається.

Розкажіть більше про майстерню з урбаністики, проведену в рамках проєкту. Під час майстерні ми розроблювали можливі стратегії ревіталізації криворізьких індустріальних об’єктів. Вона дала можливість міждисциплінарній співпраці і проводилась на принципах співтворення: ми досліджували місто, займались партисипативним мапуванням, розробляли конкретні пропозиції.

Як він працював і який його головний внесок?
Головний внесок майстерні— це розробка практичних рекомендацій для майбутніх проєктів з ревіталізації та створення платформи для постійного діалогу між експертами й громадою.

Опишіть освітню програму, що була частиною проєкту.
Освітня програма була створена для глибшого розуміння культурної та індустріальної спадщини міста з акцентом на її збереження, ревіталізацію та історичне переосмислення. Програма включала серію тематичних лекцій від експертів у галузі урбаністики, архітектури, історії та індустріальної спадщини.

Програма споглиблювала знання про культурну та індустріальну спадщину Кривого Рогу, надаючи учасникам інструменти для розробки сталих міських проєктів. Поєднуючи історичний аналіз із сучасними стратегіями міського планування, програма надала місцевим фахівцям та культурним діячам можливість активно впливати на формування майбутнього міста.

Програма також стала платформою для міждисциплінарної співпраці, де архітектори, урбаністи, історики, митці та представники громадянського суспільства могли обмінюватися ідеями, начатися й спільно створювати бачення того, як відбуватиметься культурна трансформація та повоєнна реконструкція Кривого Рогу.

Для кого була розроблена ця програма?
Для архітекторів, урбаністів, істориків, митців, менеджерів культури та представників громадянського суспільства

Які саме теми висвітлювалися в освітній програмі?

Освітня програма резиденції охоплювала теми урбаністичної ревіталізації, індустріальної спадщини, деколонізації та архітектурної трансформації. Ми розглядали, як ми можемо зберегти та реінтерпретувати культурну й індустріальну спадщина Кривого Рогу, а також інтегрувати її в сучасний ландшафт міста. Кожну з тем розглядали через лекції, кейси та дискусії з практичним і контекстуальним підходом.

Як ви забезпечуєте довготривалу сталість проєкту?

Ми плануємо розширювати партнерства з місцевими інституціями й підприємствами, продовжувати залучати громаду через заходи (дискусії, виставки), а також розробляти рекомендації для міського планування й управління.

Яким було найбільше випробування в процесі реалізації?
Найскладнішим було досягти довготривалого впливу при обмежених часових і фінансових ресурсах. Ми досі працюємо над сталістю проєкту.

Чи можна застосовувати цей проєкт, працюючи з іншими регіонами чи містами?

Так, нашу модель міждисциплінарної співпраці й залучення громади можна адаптувати в інших постіндустріальних містах, які прагнуть зберігати та ревіталізовувати свою спадщину через культурний розвиток.

Автор: Ян Яночко

ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).