ZMINA: Rebuilding - Kino Guarimba - місце з душею кінематографу
Kino Guarimba — фестиваль, що об’єднує спільноти, мистецтво та культуру з усього світу. Заснований у 2012 році в італійському містечку Амантеа, проєкт став символом незалежного кіно та платформою для молодих митців. Ми поспілкувалися з Ернесто Ґаррідо — одним із організаторів і співзасновників організації La Guarimba — про новий сезон фестивалю.
Що спонукало вас у цьому сезоні зосередитися на відновленні українського культурного сектору?
Я дізнався про Україну ще змалку, адже виріс у Венесуелі, і наші народи ріднить боротьба за свободу. Під час протестів проти режиму Уго Чавеса ми дізналися про українську революцію і відчайдушне прагнення свободи. Через кілька років, у 2016-му, я вперше відвідав Україну, познайомився з її культурним середовищем і закохався в цих людей, їхні цінності та культуру.
Як вам вдалося об’єднати учасників з різних країн і культур у програмі резиденції?
У нас добре налагоджена комунікація. Ми співпрацюємо з кількома фестивалями та університетами, які допомагають поширювати інформацію про наш проєкт. Також використовуємо більш незалежні канали, наприклад, Telegram-групи. Але головне — людей приваблює сама програма. У нас чудово побудована освітня структура, яка ефективно працює як на індивідуальному, так і на колективному рівні. Знайти щось настільки унікальне не так просто. І, звісно ж, немалу роль відіграє розташування — чарівне містечко на півдні Італії, мов із сну!
За якими критеріями ви відбирали учасників?
Нам подобається поєднувати професіоналів та аматорів, молодь та дорослих, представників багатьох країн. Першим етапом була онлайн-форма із питаннями про навички та й особистості кандидатів. Ми приділяємо велику увагу характерам та мотивації.
Яку ідею учасники прагнули донести через свої фільми?
Єдиної ідеї не було. Зазвичай це була мозаїка історій — від інтимних портретів до документального кіно про мешканців міста. Ми показували музичні кліпи, експериментальні стрічки, вестерн-комедії, горори, анімації, мюзикли, кінопоезії. Унікальність Kino Guarimba — у свободі шукати свій внутрішній голос.
Як місцева спільнота Амантеї відреагувала на проєкт? Чи були відгуки від мешканців?
Ми маємо особливий спосіб залучення місцевих. Один із днів резиденції був присвячений «Народному кастингу» — події, що знайомить мешканців, охочих спробувати себе в ролі акторів, із режисерами, які шукають історії та обличчя. А в останній день ми влаштували кінопоказ, на якому учасники та їхні родини могли побачити себе на великому екрані. Це стало важливим інструментом для дітей, аби познайомитися з кіновиробництвом, а для дорослих — можливістю подолати самотність і відкрити для себе інші культури.
Наскільки важливим було партнерство з такими організаціями, як AmaTea чи Міністерство культури Тайваню?
Ці партнерства стали невід’ємними. Завдяки співпраці з Міністерством культури Тайваню ми створили програму підтримки на червень 2024 року — п’ять стипендій для п’яти тайванських художниць. А разом з AmaTea ми реалізували проєкт, що надав десять стипендій українським кінематографістам. Давати можливості — це наш пріоритет. Краса й насиченість нашого фестивалю саме в тому, що привозимо художників_ць з різних континентів.
Який момент із цьогорічного фестивалю запам’ятався вам найбільше?
Напевно, фільм Оріани. Оріана Мартінес — режисерка з Венесуели, яка приїхала за стипендією, яку ми надали їй разом із кінофестивалем Caribe Atómico. Ми організовуємо його в Каракасі з 2023 року. Вона приїхала, майже не володіючи англійською, але швидко зібрала команду з учасників із Танзанії, Туреччини, Колумбії. А головну роль у її фільмі виконав мій батько!
Які плани на наступні випуски проєкту?
Наразі ми працюємо над двома резиденціями, що відбудуться в червні й вересні 2025 року.
Ви вже отримали відгуки про фінальні фільми?
Звісно! Деякі фільми показували й нагороджували по всьому світу. Наприклад, режисер Мунір Дербал минулої неділі показав свою картину у рідному Римі. А тогоріч українська режисерка й випускниця Kino Guarimba Ольга Черник мала прем’єру своєї чудової стрічки «Картину на пам’ять», яка здобула визнання на міжнародному рівні.
Які теми найчастіше зустрічалися у фінальних проєктах?
Багато інтимних історій, що досліджують людську природу, багато гри з кліше про Італію. І, звісно, щороку з’являється тема, яка відгукується на події у світі. Ми бачили фільми про міграційну кризу, про фемінізм, про війну проти України, про війну проти Гази.
Що б ви хотіли змінити чи покращити в наступних випусках проєкту?
У нас безліч чудових ідей, але для їхнього втілення немає підтримки. Насправді зараз ініціатива під загрозою через брак фінансування, адже інституції та уряди не прагнуть підтримувати такі програми. Складається враження, що світ воліє інвестувати у безпеку через зброю та ненависть. Тому мої плани на найближче майбутнє — шукати кошти на продовження проєкту.
Чи є Kino Guarimba інструментом об’єднання культур під час глобальних конфліктів?
Безумовно. Це одна з найважливіших мистецьких програм, яка сприяє емпатії, любові та взаємному пізнанню. Щороку ми формуємо склад учасників із представників різних релігій, країн, мов, кольору шкіри, статі та віку. Ми свідомо звертаємо увагу на конфлікти, що виникають у світі, аби мати простір для відкритої розмови. Щоб дивитися одне одному в очі, бачити в іншому людину з відмінностями — а не ворога, якого треба знищити.
Чи плануєте ви поширити проєкт на інші країни чи регіони, які стикаються з подібними проблемами?
Ми хотіли б запровадити цю успішну програму в інших країнах, якщо з’явиться така можливість.
ZMINA: Rebuilding - це проєкт, який співфінансується програмою ЄС "Креативна Європа" в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів. Проєкт є результатом співпраці між фондом ІЗОЛЯЦІЯ (Україна), мережею Trans Europe Halles (Швеція) та організацією Malý Berlín (Словаччина).