Територію ІЗОЛЯЦІЇ у Донецьку досі захоплено. Зараз фонд перебуває в Києві.

ІНТЕРВ'Ю: Каталіна Гонзалес

Каталіна Гонзалес — мультидисциплінарна художниця з Чилі, що була на резиденції  у травні 2019-го року. Вона працює з відео, скульптурою та просторовими інтервенціями. Основні питання, на яких вона зосереджується це видимі і невидимі проблеми в соціальних та в територіальних сферах, переосмислення пам'яті та ландшафту, їх естетики, а також критичний погляд на результати зловживань владою. Сайт художниці: https://www.cata-gonzalez.com

Будь ласка, опиши загальну ситуацію, в якій перебуваєш. Як ти та в яких обставинах знаходишся?

Каталіна: Наразі живу в Амстердамі в рамках програми резиденції Rijksakademie, в досить хороших умовах, але, звичайно, карантин впливає на всіх по-різному, і на мене в тому числі. Особливо в південноамериканських країнах, де проблем більше, особливо в нестачі ресурсів. Уряд не є гарантією захисту чи гарантією виживання. Великою проблемою це є для дуже бідних людей, людей, що живуть на вулиці, або людей, що живуть у переповнених будинках, там не вистачає ресурсів, щоб вижити під час карантину. Наприклад, в Чилі, проблеми, які не спостерігалися з моменту появи військової диктатури. Наприклад, люди, котрі блукають вулицями, просять їжу, ходячи до домівок інших людей, або створюють спільні кухні, аби мати можливість годувати себе комунально.

Будучи далеко від сім'ї та родичів я та інші резиденти постійно переживаємо про те, чи всі близькі у безпеці та здорові. 

В роботі також відбулося чимало необхідних змін через пандемію, яка вплинула на виставки та проєкти, які зараз завмерли у більшості країнах. Не зрозуміло, коли та яким буде вільне пересування та обмеження у різних місцях. Деякі виставкові проєкти довелося анулювати, а інші перенесли. Звичне життя світу мистецтва змінюється і, можливо, назавжди.

Який проєкт ти розробляла під час резиденції в ІЗОЛЯЦІЇ? Ти продовжуєш цей проєкт? Що з ним сталося? Як він розвивається?

Каталіна: В ІЗОЛЯЦІЇ я розвивала сайт-специфік роботу Oscillating. Вона є складовою проєкту з трьох частин у різних містах. Основними елементами інтервенції були світлодіодні символи, які можуть оприявнити покинуті сліди утопій та певні маргінальні місця. 

Перша акція була в Пекіні з інтервенційним ієрогліфом “Мрія”. Наступною була робота  з контекстом Києва, як в експериментальному дослідженні міського ландшафту, так і в людському вимірі через прогулянки в конкретних соціальних контекстах міських районів.

Резиденцію в Києві я розпочала з дослідження можливих просторів для інтервенції, а також пошуку старих символів прогресу, що залишились в місті ще з часів Радянського Союзу. Дослідження проводилося за допомогою відео документації дій-інтервенцій, які були переведені у візуальний архів. Інтервенція заключалась у подорожі з прозорим колесом, на якому світлодіодною неоновою стрічкою був зображений символ атома.Вона відбувалась у різних місцях Києва, наприклад у занедбаних пост-індустріальних локаціях, які можуть розкрити певні ідентичності чи історії міста.

Досвід резиденції в ІЗОЛЯЦІЇ відкрив ідеї нових дій-інтервенцій, пов’язаних з цією ж темою, включаючи інші місця, близькі до природи, а також ідею роботи з групою молодих жінок, які вчиняли б акцію-інтервенцію з різними світловими символами. Завершальним проєктом буде експонування усіх відео одночасно у призматичній проєкції. 

Незавершена робота була виставлена в листопаді 2019 року під час Відкритих студій в Rijksakademie, як частина робіт, реалізованих за рік.

 

Які були корисні та/або приємні аспекти твоєї резиденції в IЗO? Як резиденція підтримала/вплинула на твій проєкт/практику?

Каталіна: Резиденція дає дійсно гарний простір для зосередження на роботі, тут є все для комфортного проживання.

Кращим аспектом є контекст, в який легко зануритися, особливо через розташування резиденції на Подолі. Там дуже цікава змішана атмосфера зі старими будівлями, робочі [з Судноремонтного заводу, де знаходиться офіс ІЗО] проживають в тому ж місці, пост індустріальні будівлі, поїзди [біля території заводу, де знаходиться офіс ІЗО та IZONE є діюча залізна дорога, якою потягами доставляють матеріали на завод] і культурний простір IZONE.

Команда фонду піклується про те, щоб постійно підтримувати робочий процес, допомагаючи з даними та інформацією для створення роботи, а також допомагають отримати контекстну, історичну інформацію, допомагають з нетворкінгом, знайомлячи з великою кількістю людей для реалізації проєкту.

Чи можеш розповісти нам найбільш пам'ятну історію зі своєї резиденції або будь-яке цікаве відкриття, яке ти зробила?

Каталіна: З моменту мого приїзду було багато сюрпризів — енергійне самовираження людей у місті, цікаві практики, пам’ятники радянської епохи, також природа в місті, архітектура, їжа. Також на мене вплинув трамвай №19, який прямує прямо в ліс у чудесну місцевість.

Дві несподівані зустрічі змусили мене захоплюватися людьми та країною. 

Першим був таксист, який віз мене з аеропорту. Він намагався розповісти мені українською мовою про своє захоплення — пошук скарбів воєнного часу або радянського періоду на природі. Водій показував мені фотографії черепів, старих монет і т. д. — дуже вражаючі та цікаві знімки. 

Інша зустріч була з живописцем, колишнім військовим, у старому будинку в районі  Рибальського острову. Усі обставини були такими особливими, я ніколи не сподівалася у такій старій будівлі знайти когось, хто продає свої картини. Ми говорили німецькою, художник продавав багато картин, наповнених барвами та традиційними мотивами (портрети, пейзажі та натюрморти). Чоловік розповідав історію свого життя, показуючи картину за картиною, а також дерев'яні ложки у старовинному стилі, які використовувались для миття. Врешті я купила картину та ложку, які зараз у мене вдома.

 

Також для моєї роботи корисною була зустріч з архітектором, який розповів багато цікавих фактів про місто, місця, пов'язані з радянською добою — гаражі, промислові райони, та джентрифікацію, та як це все функціонує зараз.

Як глобальна пандемія впливає на твою мистецьку практику\професійне життя та проєкт, який ти розробляла в ІЗО зокрема?

Каталіна: Під час карантину я повернулася до своєї роботи, яку почала у Києві. Це дозволило мені зрозуміти, як продовжувати цей проєкт та просуватися далі в концептуальному та візуальному аспекті, і що важливо, переосмислити Київ та окремі його місця, які артикулюють вже згадану ідею з колесом.

Чи впливає ця ситуація на твої художні погляди та концептуальні або естетичні ідеї, які ти можете висловити у своїй практиці? Як?

Каталіна: Звичайно це вплинуло на мою практику. Не тільки через перешкоди для стількох планів, але і через усвідомлення невід'ємно важливого аспекту роботи і відносин з простором, суспільством і їх значення для мистецького досвіду. 

Велика зміна для мене в тому, щоб навчитися інакше ставитись та підходити до своєї особистої практики, так і до мистецтва загалом. Як стати більш гнучким і креативним в таких кризових ситуаціях, як зараз? Виникають також питання, як мистецтво може бути також повсякденною практикою, а не тільки фокусуватися на виставках як кінцевій меті, а також, як ми ставимося до “повсякденного рутинного” мистецтва з тим, щоб створити щось, наприклад, у внутрішньому просторі будинку.