ІЗОЛЯЦІЯ: від культури до тортур. Звіт Truth Hound

Резюме

Дванадцять років тому, 9 червня 2014 року, озброєні бойовики підтримуваної Росією «Донецької Народної Республіки» («ДНР») захопили культурний центр «Ізоляція» в Донецьку, Україна. Це захоплення почало процес жорстокого перетворення цієї локації з відомого культурного центру на місце насильства й репресій. У наступні дні озброєні групи взяли під контроль культурний центр, пошкодили майно й позбавили його і мистецької мети, і громадського значення. Захоплення означало не просто втрату культурної установи. «Ізоляція» відтоді символізує нищення з боку окупаційної влади — коли місця, що присвячені творчості та є осередками громадського життя, стають інструментом страху.

У цьому звіті розглядається створення та функціонування незаконного центру тримання під вартою, відомого як Ізоляція. На основі 30 свідчень постраждалих, інтерв'ю з представниками установ, попередніх матеріалів правозахисних організацій, документальних матеріалів і досліджень з відкритих джерел ми вважаємо, що наявні достатні підстави для висновку, що насильство в Ізоляції було частиною систематичних атак на цивільне населення. У звіті визначено чотири злочини, найбільше підтверджені доказами, — позбавлення волі, насильницьке зникнення, катування й сексуальне насильство. Також показано, як ці дії здійснювали й повторювали в межах структурованої системи контролю, що тривало понад десять років. Отже, наявні докази вказують на те, що згадані категорії поведінки в цьому випадку можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності.

Важливо, що правові реформи, які Україна провела у 2024 році, дають змогу притягнути до відповідальності винних за скоєні в Ізоляції злочини. Включивши до національного законодавства злочини проти людяності та відповідальність командування, Україна надала національній прокуратурі надійніші інструменти для розгляду незаконного позбавлення волі, катувань, сексуального насильства й інших актів нелюдського поводження, задокументованих в Ізоляції. Юридичний аналіз сприяє обґрунтуванню майбутніх справ, допомагаючи українським прокурорам оцінювати можливості висунення обвинувачень у злочинах проти людяності. Також це може допомогти прокурорам в інших країнах розглянути справи за універсальною юрисдикцією там, де це дозволяє національне законодавство.

У звіті Ізоляція розглядається в ширшому контексті міжнародного збройного конфлікту в Україні. У першому розділі йдеться про початок конфлікту: збройну окупацію Криму Росією та її повний військовий, політичний та операційний контроль над збройними групами на сході України з 2014 року. У ньому встановлено, як Ізоляція стала місцем утримання й насильства і як скоєні там злочини вписуються в загальну структуру російської окупації та контролю.

У другому розділі пояснюються історичні, культурні та соціальні перетворення об'єкта «Ізоляція» з 1955 року, коли він спершу функціонував як завод ізоляційних матеріалів, а згодом став відомим центром сучасного мистецтва й культури. Також там розповідається, як у червні 2014 року контрольовані Росією сили зробили з «Ізоляції» багатофункціональний військово-безпековий об'єкт для нелегального утримання під вартою і як окупаційна влада знищила, а потім переоблаштувала соціально та культурно важливий простір на місце насильства, страху та приниження.

У наступному розділі йдеться про те, як змінювався контроль над Ізоляцією після захоплення. Зокрема, простежується, як нагляд від перших збройних формувань і спонтанних структур переходив до так званого Міністерства державної безпеки (МДБ) «ДНР», пов'язаного з російською ФСБ та іншими російськими посадовцями чи представниками. У цьому розділі злочини в Ізоляції розглядаються в контексті системи командування, нагляду й інституційної підтримки.

Доказовою базою цього звіту є розділ про патерни насильства та їхній вплив на потерпілих. У ньому задокументоване насильство під час арешту, перевезення та допитів, нелюдські умови утримання під вартою, неодноразові фізичні катування, сексуальне насильство, психологічний примус, а також довготривалі фізичні та психологічні наслідки, які досі впливають на життя багатьох потерпілих. Вони описують арешти під дулом пістолета, побиття, ураження електричним струмом, примушування до тривалого перебування в болісних позах, імітацію страт, погрози рідним, зґвалтування та інші форми сексуального насильства; примусове оголення, жорстоке приниження, тривалу ізоляцію, відмову надавати медичну допомогу та загалом умови, спрямовані на фізичне та психологічне виснаження затриманих. У розділі також ідеться про те, що в різних свідченнях згадуються подібні повторювані дії та методи катувань.

У розділі з юридичним аналізом розглядається, як наявні докази відповідають вимогам Римського статуту (РС) щодо кваліфікації злочинів проти людяності. У ньому проаналізовані контекстуальні елементи статті 7 та їхнє застосування до позбавлення волі, насильницьких зникнень, катувань і сексуального насильства. У звіті зазначається, що, відповідно до наявних фактів, правопорушення в Ізоляції повторювалися та відбувалися в межах організованої системи. Разом докази підтверджують, що ці злочини були частиною широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення та можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності.

У розділі про ймовірних винуватців визначені основні категорії осіб, на яких варто передусім зосередитися в межах майбутніх розслідувань. Основну увагу приділяють тому, хто міг мати стратегічний, інституційний або наглядовий контроль над Ізоляцією, — особам, пов'язаним з МДБ, МВС чи іншими силовими структурами, які нібито координували арешти, перевезення, допити, рішення про затримання та приховування затриманих; безпосереднім виконавцям і спеціальному персоналу, який брав участь у катуваннях, покараннях, допитах, сексуальному насильстві чи інших основних злочинах; а також російським структурам безпеки, зокрема пов'язаним з ФСБ суб'єктам. Зокрема, зазначено, що відповідальність несуть не лише конвоїри або виконавці тих чи інших дій. Натомість слід дослідити, як Ізоляція функціонувала в межах ширшої системи утримання під вартою, примусу, приховування та інституційного контролю.

За наявною інформацією з відкритих джерел, яку підтверджують свідчення нещодавно звільнених в'язнів, Ізоляція функціонувала ще у 2025 році. На супутникових знімках видно ремонт інфраструктури, будівельні матеріали, наявність транспортних засобів та ознаки опалення в будівлях. Хоча в цьому матеріалі не встановлюється точний характер діяльності на території Ізоляції, він переконливо вказує на ризик того, що правопорушення там тривають досі.

Злочини в Ізоляції демонструють, як окупаційна влада захопила та зневажила соціально й культурно важливий простір і натомість використала його для терору та репресій. Задокументовані порушення показують, чому важлива відповідальність за такі дії як на індивідуальному, так і на командному рівнях. У висновках і аналітичній частині наголошується, що встановлення повної відповідальності потрібне для відновлення справедливості для постраждалих і підтвердження відповідальності Російської Федерації за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Правосуддя залишається ключовим чинником викриття, перешкоджання та припинення системи репресій в Ізоляції.

Рекомендації

Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Національній поліції України та іншим компетентним слідчим органам України

• Посилити зусилля щодо розслідування злочинів, скоєних в Ізоляції, як складника організованої системи правопорушень та будувати справи, що відображають повний масштаб і скоординований характер діянь, включаючи позбавлення волі, насильницькі зникнення, катування, зґвалтування та інші форми сексуального насильства. Докази слід оцінювати з урахуванням висунення обвинувачень у злочинах проти людяності там, де це підтверджується наявними фактами.
• Прагнути притягнути до відповідальності весь ланцюжок командування. Розслідування мають стосуватися не лише конвоїрів і безпосередніх виконавців, але й усіх, хто наказував, сприяв, координував, контролював чи приховував правопорушення на об'єкті, зокрема осіб, пов'язаних з його фактичною адміністрацією, МДБ та МВС «ДНР», а також російських посадовців і представників, пов'язаних з діяльністю Ізоляції і наглядом за нею.
• Розробити скоординовану стратегію кримінального переслідування виконавців, пов'язаних з Ізоляцією та іншими подібними місцями затримання на окупованій території. У цій стратегії необхідно встановити повторювані протягом певного часу правопорушення, визначити регулярних виконавців і органи контролю, а також використати докази причетності для доведення організованого та систематичного характеру злочинів.
• Гарантувати безпечну та змістовну участь потерпілих у процесах притягнення до відповідальності. Посилити захист свідків, проводити допити з урахуванням їхнього травматичного досвіду, використовувати конфіденційні механізми перенаправлення та забезпечувати довгострокову психосоціальну підтримку, зокрема для постраждалих від сексуального насильства та катувань.
• Одразу зберігати й упорядковувати докази для майбутніх внутрішніх та іноземних судових розглядів, включаючи свідчення потерпілих, матеріали з відкритих джерел, зображення, записи, повідомлення та докази, що стосуються командних структур і правопорушень щодо культурних цінностей.
• Розслідувати знищення, розграбування, вилучення та наругу над культурними об'єктами й колишнім мистецьким простором в Ізоляції як окремі злочини.

Генеральній прокуратурі України та міжнародним партнерам, які надають Україні допомогу у сфері верховенства права та підзвітності

• Надавати спеціалізовану підтримку українським прокурорам і слідчим у збиранні переконливих доказів щодо справ про злочини проти людяності, які виникають через діяльність Ізоляції та подібних місць утримання під вартою. Ця підтримка має передбачати регулярне навчання щодо злочинів за статтею 7, контекстуальних елементів злочинів проти людяності, доказів причетності, видів відповідальності та стратегій формування доказової бази, що фіксують закономірності, а не окремі інциденти.
• Підтримувати міждисциплінарні слідчі групи, що об'єднують прокурорів, слідчих, аналітиків, фахівців з аналізу відкритих джерел, психологів та експертів з питань сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, систем утримання під вартою та культурних цінностей для інтегрованого аналізу закономірностей та формування слідчої практики, орієнтованої на потерпілих.
• Розширити доступ до аналітичної та технічної підтримки, необхідної для розслідування справ про масштабні міжнародні злочини, включаючи інструменти та персонал, що здатні відстежувати виконавців, хронологію, структури утримання під вартою, ієрархію командування та повторювані протягом років методи насильства.
• Забезпечити, щоб допомога українським прокурорам також охоплювала злочини проти культурних цінностей, зокрема стандарти документування, стратегії доказування та правові механізми притягнення до відповідальності та відшкодування збитків.

Іноземним прокурорам, спеціалізованим підрозділам з розслідування воєнних злочинів та національним органам правосуддя, які можуть здійснювати універсальну або іншу екстериторіальну юрисдикцію

• Розпочати або продовжити структурне розслідування злочинів, скоєних в Ізоляції, у випадках, де національне законодавство дозволяє притягувати до відповідальності за катування, насильницьке зникнення, сексуальне насильство, воєнні злочини, злочини проти людяності чи інші актуальні правопорушення на основі універсальної чи іншої екстериторіальної юрисдикції.
• Надавати пріоритет справам щодо підозрюваних, які подорожують, проживають або мають активи за кордоном, та тісно координувати дії з українською владою і групами, які займаються документуванням злочинів, щоб зберегти докази й уникнути дублювання.

Державам, які підтримують правосуддя в Україні, Європейському Союзу, Раді Європи та іншим міжнародним донорам

• Надавати довгострокову фінансову, технічну та політичну підтримку для розслідувань і кримінальних переслідувань, пов'язаних з Ізоляцією та подібними місцями утримання під вартою на окупованій Росією території. Притягнення винних до відповідальності за злочини проти людяності потребує сталої інституційної підтримки, що виходить за межі короткострокової проєктної взаємодії з українською системою правосуддя.
• Безпосередньо підтримувати конкретні можливості, необхідні українським прокурорам, щоб ефективно висувати обвинувачення у справах щодо злочинів проти людяності, зокрема забезпечувати експертизу за статтею 7, аналіз причетності, підтримку потерпілих, безпечні системи роботи з доказами та координацію між командами, що реагують на злочини, пов'язані з затриманням, сексуальним насильством і посяганням на культурні цінності.
• Підтримувати спільні зусилля прокурорів, слідчих і громадянського суспільства щодо документування та аналізу організованого характеру жорстокого поводження в місцях утримання під вартою на окупованій території, включаючи документування ролі командування й довгострокового фізичного та психологічного впливу такого досвіду на постраждалих.

Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ) та іншим відповідним установам ООН

• Продовжувати вимагати негайного, регулярного та безперешкодного доступу до всіх осіб, які утримуються в Ізоляції, та до самого об'єкта, а також публічно повідомляти про будь-яку відмову в такому доступі, щоб розширити можливості розслідування поточних зловживань.

Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)

• Публічно засудити знищення, розграбування культурних цінностей і наругу над ними в Ізоляції.
• Підтримувати заходи з документування, перевірки та збереження доказів, що стосуються творів мистецтва, інсталяцій, архівів та інших культурних цінностей, пов'язаних з Ізоляцією, зокрема за допомогою реєстрації втрат та надання технічної допомоги, що може сприяти майбутній реституції та притягненню до відповідальності.

Неурядовим організаціям і науковцям

• Продовжувати документувати події в Ізоляції та подібних місцях утримання під вартою як організовані системи насильства, зокрема за допомогою доказів повторюваності, які можуть підтверджувати обвинувачення у злочинах проти людяності та формувати доказову базу справ щодо осіб найвищого рівня командування.
• Посилити дослідження сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, практик примусового утримання під вартою, насильницьких зникнень, катувань, а також довгострокових фізичних і психологічних наслідків жорстокого поводження під час утримання під вартою на окупованій території.
• Ретельно документувати культурні правопорушення в Ізоляції, зокрема ідеологічне знищення українського мистецтва, вилучення або зникнення культурних об'єктів та загальне обмеження громадського й культурного життя в окупації.
• Дослідити різноманітність і тривалість наслідків злочинів, скоєних російськими окупантами, для психічного здоров'я постраждалих.

Організаціям, які підтримують потерпілих

• Надавати постійну медичну, психологічну та юридичну підтримку колишнім в'язням Ізоляції та їхнім родинам, зокрема постраждалим від катувань і сексуального насильства, з урахуванням їхнього травматичного досвіду. Сприяти їхній безпечній і добровільній участі в документуванні та притягненні винних до відповідальності, забезпечуючи належний захист від повторної травматизації.

Читати звіт Українською