ІЗОЛЯЦІЯ підтримує молодих українських художників

З 20 жовтня по 23 грудня ІЗОЛЯЦІЯ бере участь у Spheres 5 – груповому виставковому проекті, який щороку збирає молодих митців з різних країн світу в галереї Ле Мулен у пригороді Парижу під час проведення ярмарку FIAC.

Беручи за мету розвивати художнє середовище України та підтримувати молодих українських митців, ІЗОЛЯЦІЯ не тільки надає свої ресурси для організації проектів на своїй території, але й допомагає українським митцям виходити на міжнародну сцену та брати участь у значущих художніх подіях світового рівня.

Для участі в Spheres 5 ІЗОЛЯЦІЯ обрала Жанну Кадирову, одну з найцікавіших молодих українських митців, яка на сьогодні розробила візуальну мову, що запам’ятовується, роблячи скульптури, інсталяції та інтервенції в міському просторі за допомогою кахельної плитки, цементу, монтажної піни та інших повсякденних матеріалів, які часто використовуються у ремонтних роботах. В стінах Ле Мулен ІЗОЛЯЦІЯ допомагає митчині створювати варіації трьох її відомих проектів «Діаманти», «Неявні форми» та «Заповнення». Їх відмінною особливістю є той факт, що всі вони створені на місці в Ле Мулен, виставкові зали якого розташовано в колишній фабриці з виробництва паперу.

Візитівка Кадирової – проект «Діаманти» - представляє собою великі цементні форми, які нагадують типові ограновування дорогоцінного каміння, облицьовані глянцевими кахельними плитками. «Діаманти» - це одночасно й яскравий приклад метафоричної трансформації утилітарного матеріалу в дорогоцінний об’єкт, й іронічний коментар про стан речей в сучасному суспільстві споживання. «Діаманти» розташовано в найстарішій частині Ле Мулен, середньовічні арки якої, подібно до старих печер зі схованими в них скарбами, підкреслюють статусність сучасних «скарбів».

В цілому, митчиня часто звертається до побутової теми і в інших своїх скульптурах, трансформуючи банальні повсякденні речі, як пачка цигарок, палички для розмішування цукру в каві, пакети для сміття, фантики від цукерок у масштабні скульптурні кахельні об’єкти, таким чином іронізуючи над приземленістю та міщанською складовою сучасного життя.

Наступні кілька робіт Кадирової, які об’єднано в єдину серію «Неявні форми», базуються на трансформації того, що часто непомітне та ефемерне – у свою протилежність – у щось вагоме та те, що захаращує простір. Митчиня втілює у фізичну форму світові промені, які ліпить з цементу. Лампи, відеокамери, фари автівок, камери схову – всі ці прилади випромінюють світові хвилі, які рідко реєструються нашою свідомістю. Однак ця невидимість вельми удавана, бо насправді ці прилади втручаються в наше життя зі значними наслідками, що коливаються від позитивного освітлення темних просторів до погрожуючого втручання в приватну сферу людини. Вузькі коридори старовинної фабрики налаштовують на подібні масштабні цементні інтервенції Кадирової, які буквально захаращують прохід та заважають руху, тим самим підкреслюючи невідступну присутність «неявних форм».

У продовженні метафори «неявних форм» Кадирова знову використовує свій знаковий матеріал, кахельну плитку, заповнюючи нею жбани, в які зазвичай наливають рідину. Глянцевість кахля виглядає як відображаюча плівка, що утворюється на поверхні якоїсь масляної рідини, та вводить глядача в оману такою візуальною ілюзією. Таким чином, в інсталяції «Заповнення» митчиня вивертає типовий хід подій навиворіт, конструюючи магічну трансформацію зовнішнього контейнеру (кахля) в його внутрішню наповненість (рідина). Емальований посуд та ємкості домашнього вживання для інсталяції куплено в місцевих антикварних лавках паризького передмістя, де знаходиться виставковий центр. Прив’язка до локального контексту переводить інсталяцію зі сфери художньої ігри з формою до культурно-історичних змін. Завершує ідею «Заповнень» маленький «Бенкет» - 200 паперових склянок з невеликими круглими шматочками кахля в середині, які виглядають як розлите по склянках вино. В таких метафоричних спосіб митчиня запрошує глядачів пригоститися мистецтвом.