Україна є домом для різноманітних природних середовищ, включаючи багаті на біологічне різноманіття водно-болотні угіддя Полісся (відомі як «європейська Амазонка») на півночі, широкі лугові степи на сході та низинні ліси й альпійські луки в Карпатах на заході. Україна також є місцем однієї з найгірших екологічних катастроф у світі (Чорнобильська ядерна катастрофа). У той же час, Україна широко відома як «житниця Європи», і є державою, яка постраждала від імперських форм ресурсозабезпечення у східному регіоні Донбасу (див. Баздирєва, 2022).

Починаючи з 24 лютого 2022 року, повномасштабне вторгнення Росії в Україну супроводжується екоцидом як супутником геноциду, що призводить до спустошення довкілля та гибелі людей по всій країні (див. Андріанова, 2022; Перга, 2022). Глобальна залежність від екологічно руйнівних російських нафти і газу завадила міжнародній спільноті повністю ізолювати Росію і підтримати Україну у поверненні всіх окупованих територій (Радинський, 2022). Українці, тим часом, продемонстрували надзвичайну стійкість, на тлі якої почали відроджуватися глибоко вкорінені зв'язки із землею та ландшафтом (див. Яковленко, 2022).

Після вторгнення Росії до Криму та Донецької і Луганської областей на сході України у 2014 році, екологічні теми стали більш помітними як в українському публічному дискурсі, так і в українському мистецтві та культурній сфері. Це можна пояснити, з одного боку, більшою обізнаністю світової спільноти про взаємопов'язані кліматичні кризи та кризи біорізноманіття, і зростаючим прагненням до деколонізації України та розмовами про неї — з іншого. Науковці, митці та активісти виявили інтерес до довкілля України, його специфіки та унікальності, а також до того, як військові дії Росії вчиняють екоцид. Така робота є однією з форм протистояння агресору.

Таня Річардсон і Дар'я Цимбалюк (2022) описують, як мейнстрімна (англомовна) екологічна гуманітарна наука здебільшого оминає Україну або має тенденцію розглядати країну як «(пост)радянську руїну», зосереджуючись виключно на таких подіях, як Чорнобиль. На сьогодні існує нагальна потреба у висвітленні, просуванні та підтримці продукування знань, просування мистецтва та виставок, пов'язаних з українською екологічною гуманітаристикою (див. Семчук, 2022; Цимбалюк, 2022).

Розклад проєкту

У травні-серпні 2023 року ІЗОЛЯЦІЯ та Ukrainian Environmental Humanities Network провели серію літніх онлайн-семінарів, присвячених актуальному стану екології в Україні та зв'язку між геноцидом та екоцидом, який практикує Російська Федерація в Україні. Серія складалася з п'яти онлайн-подій:

• 23.05 — Екоцид (Алекс Фішер, Наташа Чичасова, Катерина Полянська)
• 16.06 — Продовольство & Агрикультура (Наталія Мамонова, Cooking Sections, Катерина Алінюк)
• 10.07 — Урбаністична екологія Києва (Addenda Press, Олексій Василюк)
• 20.08 — Чорнобиль (Богдан Синенко, Олена Паренюк, Тамара Гундорова, Кейт Браун)
• 24.08 — Майбутнє Ukrainian Environmental Humanities (Дар'я Цимбалюк, Таня Річардсон)

Ukrainian Environmental Humanities Network була заснована у 2022 році Дмитром Чепурним, Кароліною Ускакович, Джонатоном Тернбуллом, Олександрою Погребняк та Євою Сулек. Мережа об'єднує науковців, дослідників, митців, кураторів, дизайнерів, науковців та інших людей, які цікавляться ландшафтами та екологією України. 

Проєкт реалізується за підтримки New Democracy Fund, що втілюється Данським культурним інститутом.