У 1990-ті роки «турбореалізм» виник як літературний рух, опозиційний до основної течії російськомовної фантастики. Куратори запропонували художникам використовувати цю концепцію як стратегію для переосмислення постійних та змінних величин в ході кожного експерименту. Три характеристики цієї концепції служать тематичними зв'язками проектів резидентів з Донецьком, з ІЗОЛЯЦІЄЮ та один з одним: дослідження альтернативних історій, гіпер-наративність та епікатастрофічность. Паралельно, «рухоме зображення» функціонує як доповнюючий дану тематику набір оптичних приладів, що забезпечують доступ до просторів різних вимірів.
Проект Пола Чейні об'єднує прагнення до космічних подорожей з теоріями про брак ресурсів та перенаселення Землі. Чейні розвиває спекулятивний сценарій, в якому він ставить під питання унікальну здатність людини до розвитку й саморуйнування. Тягу людини до завоювання та надмірного споживання він розглядає як реакцію на травму від ресурсної залежності.
Нова серія фотографій Олексія Салманова є спробою переглянути сформоване бачення взаємозв'язку людини з індустріальними руїнами. Експериментуючи з системами репрезентації, замість словесного визначення Салманов використовує для назви своїх робіт прапор Донецької області - 
. Художник досліджує межі фотографічного медіума, використовуючи фотографію як мову, яка може комунікувати вербально, акустично та фізіо-динамічно, а не тільки візуально.
Практика Луїзи Нобреги присвячена можливостям та обмеженням вербальної комунікації. Нобрега розглядає «турбореалізм» як відповідь на травму від комунікаційної ізоляції. Перформанси, які художниця створила в період резиденцій, стали частиною відеоінсталяцій в будівлі старої насосної станції. Крім того, під час перебування в Донецьку Нобрега провела незадокументований тривалий перформанс, під час якого вона комунікувала виключно за допомогою пристрою, трансформуючого текст в механічний голос. Нобрега продовжить цей проект тривалим перформансом, який розпочнеться в день відкриття виставки.
У практиках художнього дуету Марселя Тюрковскі та Еліз Флоренті міфи та альтернативна раціональність стають пристроєм для розкриття нових вимірів досвіду та думки. Інтерес художників до парафізічних експериментів й перетворенням свідомості - в фокусі уваги нового фільму Сонячний експеримент та супроводжуючих інсталяцій.
Проект Даніеля Малона Nineteen Ninety Now (1990СЕЙЧАС!) деконструює історію задля активації радикальної уяви. У ніч відкриття Малон разом з донецькими діджеями, віджеями та музикантами - That Black, September27, KFR Records, Голос Звідти Promo, Музика-Смерть та Versus Promo - влаштує рейв-вечірку на території колишнього заводу в будівлі депо з символічною назвою «1990». Здавалося б тривіальне питання Малона - «що, якби в 1990-і Донецьк став головною сценою постіндустріальної електронної музики так саме, як міста на зразок Детройта?» - загострює нашу увагу на ще нереалізованому потенціалі Донецька 90-х та на дрімаючих відгалуженнях від історично сформованої траєкторії. Після події простір буде функціонувати, як свідчення того, що сталося і водночас нагадування, що активація завжди можлива.
