10 років іспанського кінематографу

Заново перекладена реальність: ІЗОЛЯЦІЯ представляє 10 років іспанського кінематографу.

Кінематограф Іспанії пережив ті ж самі труднощі, що і інші європейські країни – нездатність конкурувати з продуктом Голівуду та потужний тиск з боку основних дистриб’юторів. Кінотеатрам було простіше пропонувати глядачу американські блокбастери, ніж покладатися на випадок, показуючи роботи місцевих режисерів.

Різні країни по-різному вирішували цю проблему, виробляючи державну політику відносно кіноіндустрії – відомо, що Франція процвітає більш за всіх, в той час як кінематограф Італії чи Іспанії проходить крізь різні стадії кризи, найскладніша з яких – криза економічна. Якщо говорити про іспанський кінематограф, скоріше, говорять не про кіно, але про окремі фільми чи імена, - режисерів чи акторів – таких, як Бунюель, Берланга, Альмодовар, Аменабар, Бандерас, Крус…

Але, що ж це таки за явище – іспанське кіно? Після диктатури Франко, найцікавішою деталлю іспанського кінематографу, звісно, стала відсутність цензури, але також поява фільмів на мові окремих місцевостей Іспанії – в основному, баскськом чи каталанськом. В іспанському кіно знаходить відображення соціальна та політична еволюція, життя молоді та її прагнення вижити в світі, який стає все більш та більш складним, секс і нові моделі сім’ї, безробіття та труднощі глобалізації, страхи, які визначають особистість. Всі ці теми можна буде знайти в програмі кінофестивалю в ІЗОЛЯЦІЇ, в якій представлені такі блокбастери як Чорний хліб, Чіко і Ріта, фільми про роль жінки в суспільстві, як Сім більярдних столів, чи трилери як Темний синій, майже чорний.