Проект тимчасової мистецької інтервенції на місці колишнього пам’ятника Леніну в Києві
Міжнародне журі конкурсу, до якого увійшли художниця Синтія Ґутьєррес (Мексика), мистецтвознавиця Євгенія Моляр (Україна), директорка Департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діана Попова (Україна), архітектор Рік Роуботам (Велика Британія) та кураторка проекту Суспільна угода Катерина Філюк (Україна), обрало 4 проекти. Один з них буде реалізовано фондом ІЗОЛЯЦІЯ 3 – 17 травня 2017 року.
Народне голосування завершено. Офіційні результати буде оголошено незабаром.
Afterall, Італія
DE PEDESTAL
Дерев’яна конструкція на кшталт клітки, що повторює форму порожнього постаменту в масштабі 1:2, розміщується горизонтально позаду постаменту, підкреслюючи його безпомічність. Що було наповненим, стає порожнім, чоловіче домінування перетворюється на жіноче прийняття. Проект не пропонує ідею нового монументу, але аналізує порожній постамент – символ сили, впевненості, віри. Саме ці поняття мають стати предметом дискусії, що розгортається навколо моделювання нової колективної ідентичності.
«Монумент та його суспільне значення – це результат відбору та скупчення певних свідчень, які історіографія обирає та маніфестує як правду. Процес декомунізації став маніфестом серед іншого через знищення або переміщення важливих символів та монументів, зокрема пам’ятника Леніну. Нас у першу чергу цікавить символічний потенціал постаменту, що залишився після падіння Леніна».
Afterall – художній дует, що складається з брата та сестри Енцо (1977) та Сильвії (1975) Еспозіто. Працюють разом з 2004 року. Вивчали соціологію, пізніше отримали ступінь магістрів з мистецтва, працюючи над дослідженням комунікаційного потенціалу феномену колективності. Були резидентами ICI New York, США; SOMA Summer 2014, Мексика. Брали участь у 12-й Бієнале молодих художників Європи та Середземномор’я, виставках у Італії, Аргентині, Чилі, Шанхаї.
Miljena Vučković (Мілєна Вучковіч), Сербія
МЕНІ ПОТРІБЕН ГЕРОЙ
На порожньому постаменті пропонується встановити потужний прожектор. Він має бути увімкнений цілий день, але найбільш помітним ставатиме лише вночі. Прожектор обертається та висвітлює об’єкти навколо – будинки, дерева, машини – відбувається пошук нового героя. Таким чином підкреслюється відсутність простих та чітких рішень і необхідність бачити речі в іншому світлі.
«Там, де минуле та сучасне стикаються, публічний простір є головним інструментом для вираження сподівань громадян. Відсутність монументу – це також монумент, монумент сучасному стану речей та ставленню людей до того, що відбується. Проект порушує такі питання: яка роль героя у сучасному суспільстві? Яка різниця між героями та ідолами? Хто є героєм у достатній мірі, щоб зайняти порожнє місце на постаменті? Як новий герой може допомогти змиритися з власним минулим та відкрито дивитися у майбутнє? Чи взагалі потрібні герої?»
Мілєна Вучковіч живе та працює в Сербії. Має ступінь магістра з архітектури та міського планування. Заступниця директора Sсenatoria – організації, що активує будівлі та монументальні споруди за допомогою сучасного мистецтва, зокрема перформансу.
Isa Carrillo (Іса Каррільйо), Мексика
РИТУАЛ ПРИРОДИ
Порожній п’єдестал пропонується покрити горщиками з розмарином. Розмаринова колона буде функціонувати як антидепресант, цілитель ударів і ран – іншими словами, вона виконуватиме терапевтичну функцію.
Інша частина проекту полягатиме у відкритих для громадськості регулярних медитаціях shamata – практики, в якій увагу буде зосереджено на диханні. Медитації будуть проводитися протягом 45 хвилин кілька разів на тиждень.
Наприкінці проекту рослини будуть віддані перехожим, які захочуть прийняти їх.
«Я розглядаю свій проект як спробу самосцілення порожнього постаменту».
Іса Каррільйо народилася у 1982 році в Мексиці. Її практика знаходиться під впливом містицизму та ґрунтується на дослідженні графології, астрології, нумерології. В 2015-2016 роках виграла грант Програми Стимулювання художнього розвитку в штаті Халіско, Мексика.
Микита Шалений, Україна
ГЕРОЇВ НЕ ІСНУЄ
З обох боків постаменту, як у бібліотеці, встановлюються два ряди книжкових полиць з невеличкими дошками. Перед кожним рядом розташовуються кошики з крейдою та вугіллям відповідно. Кожному охочому пропонується намалювати або записати на дошці те, що він/вона хотіли би забути за допомогою крейди. Або те, що важливо пам’ятати – за допомогою вугілля. Дошки з записами збиратимуться на поличках як своєрідний архів думок та бажань мешканців міста.
«Героїв у тому вигляді, як нам пропонують радянські монументи, не існує. Вони ніколи й не існували: сконструйовані пропагандою Тарас Шевченко, Че Гевара або Клара Цеткін в дійсності були зовсім іншими. Тож постає питання чи маємо ми пам’ятати те, чого ніколи не існувало? Замість створення нових ідолів, ми маємо змінити наше ставлення до історії та радше збирати різноманітні думки, архівувати, нотувати.
Проти ідолів. Проти ідеології. За інформацію, за історію. За пам’ять та знання».
Микита Шалений народився у 1982 р. в Дніпропетровську (нині Дніпро). Закінчив Придніпровську державну академію будівництва та архітектури, архітектурний факультет. Переможець у номінації «Приз Громадськості» Премії PinchukArtCentre 2011, переможець у номінації «Найкраща інсталяція» ArtVilnius′15. Мешкає у Дніпрі.