4 квітня 2019 — 13 липня 2019

4 квітня 2019 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ представляє Турбулентність, двоканальну відео-інсталяцію відомої іранської художниці Ширін Нешат.

Створена в 1998 році, відеоробота зображує двох виконавців — Шоя Азарі, що виконує роль чоловіка, та Суссана Дейхім, іранська вокалістка й композиторка в ролі жінки — разом вони створюють потужну музичну метафору гендерної нерівності в Ірані.

Залишаючись менш консервативною ніж Іран, Україна все ще посідає 61-ше місце (серед 195 країн світу) відповідно до Індексу гендерної нерівності у 2017 році, із заробітною платою чоловіків у середньому на 23,9 % вищою. Показово, що біля 60 % українських жінок займають низькооплачувані посади і просто не можуть проламати так звану скляну стелю патріархальної ієрархії. Гендерна нерівність зокрема стосується розподілу влади та прийняття політичних рішень, адже частка жінок-депутаток у Верховній Раді України складає не більше ніж 12,5 %, а це означає, що патріархальна влада все ще володіє ключем до дверей свободи, самоідентичності та самовираження.

Виставка та публічна програма розглядатимуть ці та багато інших питань щодо гендеру, досліджуючи традиційні гендерні ролі та моделі поведінки, (не)існування відомих українських художниць, а також інтерактивно вивчатиме проблеми, з якими стикаються жінки в суспільстві.

У роботі Турбулентність на одному екрані співак виконує традиційну перську композицію про любов перед аудиторію, а на протилежному екрані — жінка мовчки стоїть поки той співає пісню. Жінка, на відміну від співака, стоїть обличчям до пустої зали. Мало того, що їй заборонено реагувати на музику — їй також заборонено співати на публіці згідно з законами, встановленими урядом її країни. Коли співак завершує свою виставу, жінка раптово розпочинає власний спів, що складається з пристрасного дихання та екстатичних викриків.

Обидва — чоловічий та жіночий стилі виконання — є «мелізматичними», тобто будь-який склад слова може витримуватися протягом декількох музичних тонів, у тому числі мелізматичних нот, що надає цілому виконанню безперервну плинність. Слухачі негайно вражені контрастом між чоловічою ліричною оповіддю під акомпанемент традиційної мелодії та абсолютно абстрактною звуковою поемою жінки. У той час, як чоловіче виконання є соціально санкціонованим — виступ жінки поза законом, але, за іронією, спів жінки залишає суттєвіше враження на слухачеві завдяки своїй дикій та необмеженій природі.

Це зіставлення зображує чоловічі привілеї та те, що незалежно від того, з чим чоловіки стикаються, вони завжди залишаються у вигіднішому положенні, ніж жінки. Жінка у відео, з іншого боку, звертається від імені жінок, які залишаються постійними жертвами того, що вони не привілейований гендер у цьому світі. Водночас, співачка, яка переступає межі традиційних обмежень, дарує надію  емансипації.

Очевидно, що Турбулентність може розглядатися як символ гендерного поділу, який досі характеризує іранське суспільство, але відео-інсталяція також пропонує ширше тлумачення, апелюючи до  глобальної турбулентності нинішнього дня. Безсумнівно, боротьба за рівність, за самоідентичність попри наявні стереотипи та проти укріплення правого популізму сьогодні є нагальною проблемою у всьому світі. У цьому світлі Турбулентність виступає гострим, але метафоричним коментарем про поточний стан справ, зокрема, натякаючи на майбутні президентські вибори в Україні.

Учасниці паралельної програми

Тетяна Соловей

Оглядачка розділу моди Vogue Україна

Аліна Клейтман

художниця

Марія Куликовська

художниця, скульпторка