RESCOM Learning Lab II: Культура під загрозою: партнерства, ризики та можливості в регіонах України
17–18 вересня в місті Плоцьк, Польща, представники фонду ІЗОЛЯЦІЯ взяли участь у конференції Cultural Pearls Network (RESCOM Learning Lab II), долучивши український погляд до ширшої європейської дискусії про культуру, стійкість та розвиток спільнот у часи кризи. Одним із ключових моментів конференції стала панельна дискусія “Культура під загрозою: партнерства, ризики та можливості в регіонах України”, яка об’єднала представників українських муніципалітетів, громадянського суспільства та переміщених спільнот.
Модерували дискусію Тетяна Семчук (Рівненська обласна державна адміністрація) та Михайло Глубокий (директор з розвитку, ІЗОЛЯЦІЯ). Учасники та учасниці зосередилися на тому, як війна докорінно змінила зміст, умови та відповідальність культурної діяльності в Україні.
Культура під час війни: вразливість і стійкість
Панелісти та панелістки з різних регіонів України поділилися досвідом, сформованим дуже різними безпековими реаліями. Олег Вольський, міський голова Жовкви (Львівська область), розповів про роль тилових регіонів як прихистків для переміщених людей, а також про зростаючий тиск на місцеві ресурси та інфраструктуру.
З окупованого півдня Єлізавета Євсєєва (Нова Каховка, Херсонська область) описала придушення культурного життя під окупацією та важливість неформальних, підпільних і заснованих на пам’яті практик як форм спротиву.
Олена Хмельник (Агенція розвитку міста, Рівне) підкреслила культуру як ключовий рушій громадянської єдності та місцевої гордості навіть у регіонах, відносно віддалених від лінії фронту. Олена Бойко (Охтирка, Сумська область) поділилася роздумами про відбудову культурної ідентичності після обстрілів, наголосивши на ініціативах знизу, що виникають попри зруйновану інфраструктуру.
Голос переміщених спільнот представила Ірина Герасимчук, яка виступала від імені села Чемерівка Луганської області, що нині перебуває у вигнанні. Вона розповіла про крихкі умови, в яких переміщені спільноти намагаються зберегти традиції та соціальні зв’язки поза межами рідних територій. З боку ОГС Катерина Стець (ІЗОЛЯЦІЯ) розповіла про роль громадянського суспільства у створенні культурних платформ, коли місцеві інституції пошкоджені або більше не функціонують.
Дискусію доповнили перспективи, представлені під час сесій Learning Lab, зокрема виступ Аліни Олійник, співзасновниці та менеджерки проєктів Bakota Hub — культурного та освітнього простору, що проводить мистецькі резиденції, реабілітаційні табори для ветеранів і ветеранoк та їхніх родин, а також інтеграційні програми для внутрішньо переміщених осіб. Працюючи на перетині культури, освіти й соціальної підтримки, Аліна співпрацює з кількома українськими ОГС та ініціативами, зосереджуючись на соціальній згуртованості, розширенні можливостей вразливих груп і зміцненні місцевих спільнот через креативні практики. Маючи досвід у класичній музиці та освіті, її робота є прикладом того, як структуровані культурні підходи можуть підтримувати довгострокову стійкість і відновлення спільнот у воєнний час.
Партнерства у воєнний час: червоні лінії та відповідальність
Друга частина дискусії була присвячена культурним партнерствам у часи війни. Панелісти та панелістки погодилися, що співпраця не може бути політично нейтральною за умов агресії. Будь-яка форма взаємодії з російськими інституціями чи діячами була визначена як неприйнятна. Натомість учасники та учасниці наголосили на важливості зміцнення партнерств між українськими спільнотами, європейськими інституціями та мережами громадянського суспільства.
Постійною темою була потреба у партнерствах, що приносять відчутний, локально вкорінений вплив, а не символічні чи експлуатативні проєкти. Формалізм і показовість були названі значним ризиком: культурні ініціативи мають ґрунтуватися на реальних потребах і безпекових міркуваннях, а не на зовнішніх очікуваннях чи спрощених наративах про стійкість.
Різні безпекові реалії, спільна культурна відповідальність
Фінальний раунд дискусії був присвячений разючим відмінностям між прифронтовими, окупованими, звільненими, тиловими та вигнанськими контекстами. Життєві ризики для працівників і працівниць культури в окупованих чи прифронтових регіонах співіснують із викликами інтеграції та сталості у відносно безпечних містах, що приймають ВПО. Учасники та учасниці підкреслили, що міжнародні партнери мають враховувати ці відмінності під час розробки механізмів підтримки та культурних програм.
У підсумковому слові Михайло Глубокий наголосив, що «культура під загрозою» — це насамперед про збереження зв’язків між людьми, місцями та пам’яттю попри фрагментацію, спричинену війною. Тетяна Семчук підсумувала дискусію трьома ключовими висновками: культура в Україні є водночас надзвичайно вразливою і вражаюче стійкою; партнерства мають будуватися на солідарності, а не на компромісах; і попри радикально різні безпекові умови, культура