Моє серце пусте, як дзеркало — одеський епізод

Жан Марія Тосатті

Моє серце пусте, як дзеркало — одеський епізод

מייַן האַרץ איז ליידיק ווי אַ שפּיגל - אדעס עפּיזאָד

Кураторки: Катерина Філюк та Алессандра Тронконе

Одеса — санаторій Куяльник 14 грудня 2020 — 15 березня 2021

Фонд ІЗОЛЯЦІЯ (Київ, Соледар) та The Blank Contemporary art (Бергамо) представляють нову роботу Жана Марії Тосатті Моє серце пусте, як дзеркало — одеський епізод, кураторками якого є Катерина Філюк та Алессандра Тронконе, проєкт, підтриманий програмою Italian Council (7-е видання, 2019) з просування італійського сучасного мистецтва на міжнародному рівні Генеральним управлінням сучасного мистецтва Міністерства культурної спадщини та діяльності і туризму.

Моє серце пусте, як дзеркало (מייַן האַרץ איז ליידיק ווי אַ שפּיגל) — це цілісний довготривалий проєкт, який покладається на кількарічні художні дослідження Жан Марії Тосатті. Основним напрямком цього дослідження є криза демократії та подальше згасання західної цивілізації, народженої в Афінах за часів Перікла. У 2018 році художник розпочав паломництво по всьому світу, яке привело його до багатьох міст та країн, де він шукав можливість зобразити складність нинішньої епохи. Кожна робота, яку він створив у рамках цього процесу, утворює своєрідний епізод у візуальному романі, де бачення, пророцтва та реальність неможливо розрізнити.

Одеський епізод відбувається після епізодів в Катанії, Ризі та Кейптауні — це робота, яку Тосатті розробив після тривалого періоду, проведеного в Україні. Багато роздумів та спостережень, зібраних на цьому шляху, складено разом, щоб сформувати унікальне бачення місця.

У 1986 р. Україна зіткнулася з реальною можливістю вимирання людської раси. Сьогодні бар’єр, який захищає Чорнобильську зону, здається старовинним порталом до якогось таємничого храму оракула, чимось, що може показати нам майбутнє, світ без людей.

"У будь-якому випадку, ці знання, це відчуття зникнення", — говорить художник, — це щось глибоко вкорінене, якийсь дивний, тривожний дар, який вплинув на всю країну та її громадян. У багатьох містах чи селах можна чітко побачити «зламаний» потік часу. Час здається повільнішим, ніж скрізь, а іноді здається, що він виходить за рамки свого звичного механізму. Одеса виглядає як місце, яке зазнало корабельної аварії в часі. Прогулюючись полями за містом, ви відчуваєте, що їдете не кудись, а «десь у часі». І озеро Куяльник здається місцем, де час — найважливіший винахід людини — вже не має сенсу. У ці непевні часи щодня та скрізь у світі ми стикаємось із тим самим почуттям нестабільності, яке є стабільним та вічним тут, в Одесі".

Інсталяція, яку створить художник на озері Куяльник в Одесі, має значення пророцтва, бачення світу після закінчення людської історії. Не драматичний образ, а бачення надзвичайної краси, де вода і небо тануть разом, птахи та природа розквітають у новій гармонійній рівновазі. Від короткого етапу людської історії залишились не руїни старих будівель, які вже показали свою неміцність, а те, що все ще тече, як жива істота. Вічне електричне дихання ядерної енергії, яке тримає світло ввімкненим, навіть якщо його ніхто не бачить.

Одеський епізод — одна з двох частин проєкту «Диптих травми». Цей проєкт є однією з глав великого проєкту Моє серце пусте, як дзеркало — одеський епізод. Іншою роботою, яка складає диптих, є Стамбульський епізод, який буде представлений у травні 2021 року. Місцевим партнером турецького епізоду є DEPO, а кураторами — Деврім Кадірбейоглу та Антонелло Толве.

Художник:

Жан Марія Тосатті (Рим, 1980) — італійський сучасний художник.

Зазвичай його проєкти — це довгострокові дослідження на конкретні теми, пов’язані з концепцією ідентичності, від політичної до духовної позиції. Його робота складається в основному з великомасштабних інсталяцій, розроблених для цілих будівель чи міських територій. Його практика часто включає роботу в публічних просторах.

У 2015 році ArtReview включив його до списку 30 найцікавіших художників свого покоління (Future Greats).

У 2014 році міжнародний журнал Domus назвав інсталяцію Мої мрії, вони ніколи не здадуться серед десяти найкращих шоу у світі за той рік.

Тосатті також журналіст. Він оглядач видання Corriere della Sera та журналу Opera Viva. Він пише есе про мистецтво та політику.

Його роботи були показані в музеї Hessel Museum del CCS BARD (Нью-Йорк - 2014), музеї MADRE (Неаполь - 2016), Раді культури нижнього Манхеттена (Нью-Йорк - 2011), Galleria Nazionale (Рим - 2017), Музей мистецтв Петах-Тіква (Петах-Тіква - 2017), Археологічний музей Салерно (Салерно - 2014), Американська академія в Римі (Рим - 2013), Музей Вілла Кроче (Генуя - 2012), Палаццо делле Еспозіціоні (Рим - 2008) , Художній музей Челсі (Нью-Йорк - 2009), BJCEM (2014).