СПАДЩИНА. Простір для роботи: літня школа
ЛІТНЯ ШКОЛА
16 серпня 2025 (субота)
Тема дня: Знайомство та взаємодія
Модератори дня: Тарас Грицюк, Анна Потьомкіна («Інша освіта»)
Тарас Грицюк — фасилітатор, активіст, історик. Співзасновник «Іншої Освіти», розробник та керівник програми неформальної історичної освіти «Студії живої історії», організатор Фестивалю живих історій на ВДНГ. Активіст ініціативи «Зберегти Квіти України».
Анна Потьомкіна — фасилітаторка, культурна менеджерка та художниця. Співзасновниця Асортиментної кімнати, учасниця мистецького колективу Memory Lab. Викладачка курсу мистецтва для підлітків у програмі «Змінотворці» та викладачка в Івано-Франківській школі сучасного мистецтва фра фра фра.
9:30 Трансфер з готелю ibis Kyiv Railway Station
10:00-10:30 Реєстрація, вітальна кава
10:30-11:00 Вітальні слова
11:00-13:00 Знайомство: презентація програми «Спадщина: простір для роботи», фокусні теми та учасники 2025 року
13:00-14:30 Обід
14:30-17:15 Взаємодія: очікування учасників, мапування проблем, плани на майбутнє
17:30 Екскурсія виставкою «Херсон: степ тримає»
Документально-містична виставка «Херсон. Степ тримає» — це простір стійкості, любові, втрат, бережливого ставлення до спогадів і проєкт про український Південь. В основу цього проєкту лягли фільми «Українські шерифи», «Редакція» та «Вулкан».
Виставка є своєрідною присвятою Херсонщині — батьківщині авторів проєкту Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко. В основі її експозиції — унікальні архіви, відео- та фотоматеріали, відзняті на теренах Херсонщини до повномасштабного вторгнення, зокрема ті, що раніше не були представлені публічно й набули особливої ваги в контексті втрат і викликів, які постали перед регіоном і країною.
18:30-19:30 Вечеря
17 серпня 2025 (неділя)
Тема дня: Локальна ідентичність
Модераторка дня: Тетяна Пилипчук, директорка Харківського літературного музею. Досліджує українську літературу 1920-х — 1930-х років, а також актуальні напрямки музейної комунікації та популяризації музейних колекцій широкому загалу. З 2022 по 2024 роки кураторка фестивалю «Пʼятий Харків» — мистецької та дискусійної програми, розпочатої у вересні 2022 року в Харкові. З 2021 до сьогодні організовує роботу Харківської мистецької резиденції «Слово». Співзасновниця консорціуму «Спадщина: простір для роботи».
9:00 Трансфер з готелю ibis Kyiv Railway Station
9:30-11:00 Лекція: Ірина Склокіна. Локальна, спільнотна, для громад? Культурна спадщина як соціальний клей
Лекція присвячена багатовимірним відносинам між спадщиною та розбудовою спільнот: використання спадщини для підтримки ідентичностей, для соціальної згуртованості, а також для ревіталізації міст і сіл. На конкретних прикладах поговоримо про форми участі та спів-творення спадщини, а також проблемність і над-уживання поняттям «спільнот» і «локального».
Ірина Склокіна — історикиня, дослідниця Центру соціальної історії, пост-докторська дослідниця інституту «Європейський університет» у Флоренції. Серед її наукових інтересів — радянська історія і політика пам'яті, культурна спадщина і її адаптивне перевикористання, радянська фотографія та музейництво. Серед міжнародних проєктів, у яких працювала Ірина, — OpenHeritage www.openheritage.eu, присвячений «другому життю» архітектурної спадщини у 16 країнах ЄС та Україні. У 2020-2021 Ірина Склокіна спів-керувала проєктом «Роз/архівування пост/індустрії» (проєкт Центру міської історії та Університету Сент-Ендрюс), що одержав нагороду Europa Nostra European Heritage Award.
11.00-11.30. Кейс: Олександр Чижевський. Здолбунівський краєзнавчий музей — місце, яке з закинутої будівлі за 10 років існування перетворилось у справжній центр культурного життя громади.
Здолбунівський краєзнавчий музей на Рівненщині — приклад того, як ініціативність та волонтерська підтримка можуть перетворити колишню в’язницю на сучасний культурний простір.
Олександр Чижевський, директор Здолбунівського краєзнавчого музею.
11.30-12.00. Кейс: Ангеліна Рожкова. Досвід Покровської міської громади: між Донеччиною та вимушеним переміщенням.
Покровськ — це не тільки координати на мапі, а й простір сенсів, спільних історій і культурного спротиву. Доповідь розкриє процес реалізації проєкту «Відкрита платформа для пізнання спілкування та роздумів на бульварі Козацької слави» на Донеччині, виклики вимушеного переміщення та збереження цінностей громади в умовах евакуації.
Ангеліна Рожкова — директорка КЗ «Покровський історичний музей», голова ГО «Культурний код Покровська +». З 2024 року інституції культури Покровської громади працюють з питаннями збереження та популяризації локальної історії в умовах фізичного переміщення, учасниця першого набору програми «Спадщина: простір для роботи».
12.00-12.30. Кейс: Ольга Шевченко. Проєкт «Ілля Рєпін: далекий близький»: про локальну ідентичність художника і не тільки...
Як ідея переосмислити спадщину Рєпіна перетворилася на живий проєкт, що об’єднав молодь, музей та медіа? Доповідь розкриє не тільки про успішні активності (інтерактивні ігри, серія подкастів, презентація генеалогічної платформи), але й про виклики, з якими ми зіткнулися. Це буде чесна розмова про те, як робити проєкти всупереч обставинам і що залишається після їх завершення.
Ольга Шевченко, заступниця директора з наукової роботи Комунального закладу «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна» Харківської обласної ради, керівниця проєкту «Ілля Рєпін: далекий близький», членкиня правління ГО «Рєпінський культурний центр», учасниця першого набору програми «Спадщина: простір для роботи».
12.30-13.00. Кейс: Рената Чечель. Робота з персональною памʼяттю: принципи документування і репрезентації досвідів
Практики збору, збереження та представлення особистих історій під час війни: від інтерв’ю та роботи з предметами до виставкових і мистецьких форматів. Йтиметься про етику документування, важливість психологічної підтримки для всіх учасників процесу, а також про співтворення з дітьми та підлітками, чиї досвіди документує Музей воєнного дитинства.
Рената Чечель — проєктна менеджерка Музею воєнного дитинства. Координувала низку виставкових і мистецьких ініціатив, зокрема виставки «Сила спротиву» про досвіди дітей та підлітків з Криму, «Воєнне дитинство: досвіди Другої світової» у Львові, а також «Книжки, які супроводжують крізь війну» на Книжковому арсеналі. Окрім того, займалася менеджментом мистецького проєкту Imbalance, у межах якого підлітки досліджували особисту памʼять через мистецтво та створили власну виставку в Довженко-Центрі.
13:00-14:00 Обід
14:30-15:30 Візит: Національний музей Голодомору-геноциду (вул. Лаврська, 3, м. Київ)
Виставка «Надазовські греки: шляхи ідентичності» (кураторська екскурсія)
Відвідування Зали памʼяті в Національному музеї Голодомору-геноциду
16.00-18:00 Дискусія: учасники програми «Спадщина. Простір для роботи» та команда Національного музею Голодомору-геноциду (Мистецький арсенал, вул.Лаврська, 10-12)
Розмова про інституцію, її виклики як в науковій площині, так і в щоденній роботі, про те, як музей працює з родинними історіями, які наративи намагається випрацювати, як саме комунікує тему і якими засобами, якими є підходи, бачення, принципи, інструментарій, етика роботи тощо.
Ганна Сокиріна, заступниця Генерального директора: презентація музею, його структури, складу команди, місії і цінностей, напрямків роботи, включаючи міжнародну і міжмузейну співпрацю. Також мова піде про будівництво другої черги як проєкт, формування колекції, виклики команди і завдання на майбутнє.
Андрій Іванець, к.і.н., провідний науковий співробітник Відділу дослідження Голодомору та штучних масових голодів 20-х і 40-х рр. ХХ ст.: чому тема Голодомору є частиною національної політики пам’яті; що таке Голодомор, чому він був геноцидом; чому не можна називати терміном «Голодомор» масові штучні голоди 1921—1923 та 1946—1947 років тощо. Чи справді «голод бил вєздє», як стверджують росіяни? Чому росія заперечує Голодомор та бореться з пам’ятниками на окупованих територіях та культурною спадщиною України?
Юлія Коцур, к.і.н., завідувачка Відділу усної історії Голодомору: робота Музею Голодомору в полі: експедиції та їхні результати, створення ГІС, методика пошуку респондентів, кампанії зі збору готових свідчень, позитивний і негативний досвід комунікації з громадами; як з маленьких свідчень розкручуються великі історії.
Ольга Вигодованець, заступниця завідувача Інформаційного освітнього відділу музею: як музей працює з родинними історіями в експозиції та на екскурсіях (історії про намисто, сорочку, п. Воблого); як слухача екскурсії зробити дарителем експонатів: інструментарій та секрети екскурсовода.
Сесія питань і відповідей, коло рефлексії.
18:00-19:00 Вечеря
18 серпня 2025 (понеділок)
Тема дня: Осмислення досвідів воєн та конфліктів за участі України (І світова, ІІ світова, війна в Афганістані, російська агресія проти України з 2014 року)
Модераторка дня: Олександра Ковальчук, заступниця директора Одеського національного художнього музею, волонтерка та громадська активістка, лідерка ГО «Museum for Change», експертка в культурному менеджменті та фандрейзингу. Співзасновниця консорціуму «Спадщина: простір для роботи».
9:30 Трансфер з готелю
10:00-11:00 Лекція: Оксана Довгополова. Як формується мова пам’яті російсько-української війни
Одним із викликів російсько-української війни стала необхідність формування принципово нової мови пам'яті війни. Чому ми маємо випрацювати нову мову? Чому саме сьогодні «на часі» працювати з пам'яттю? Що таке стратегічна та тактична комеморація та які практики пам'ятання вже сформувалися в Україні за роки війни? Про все це говоритимо на лекції.
Оксана Довгополова — співзасновниця та кураторка платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторка філософських наук, професорка Київської школи економіки, членкиня Memory Studies Association. Живе в Одесі.
11:00-13:00 Дискусія: Як розповідати про війну?
Учасниці: Тетяна Терен (журналістка, культурна менеджерка, кураторка книжкових проєктів та літературних програм), Діана Клочко (мистецтвознавиця, кураторка виставок, редакторка, перекладачка), Лариса Денисенко (письменниця, адвокатка, правозахисниця, теле- та радіоведуча), Катерина Семенюк (культурна менеджерка, кураторка, співзасновниця платформи культури памʼяті Минуле / Майбутнє / Мистецтво)
Модераторка: Оксана Довгополова
Україна зараз перебуває у пошуку мови, якою ми можемо говорити про російсько-українську війну. Війна триває — і ми поки що навіть не знаємо, яку назву вона отримає у підручнику історії в майбутньому. Досвід кожної війни концентрується в нову мову пам’яті — немає раз та назавжди усталеної мови, якою можна говорити про будь-яку війну. На жаль, Україна не є виключенням, ми змушені вже сьогодні шукати спосіб, яким будемо розповідати про війну. Вже сьогодні ми думаємо про те, наскільки важливо не втратити пам’ять. Пам’ять — це не перелік фактів, що відбулися. Це перекладання цінностей у наратив. Що ми захочемо розповісти та чому? Які образи з’являться в майбутньому музеї російсько-української війни? Як вони будуть віддзеркалюватися в пам’ятних знаках інших воєн? Чи зміниться спосіб розповідати про інші війни? Ми вже ніколи не повернемося в світ, який був до війни. Ми маємо уявити собі світ, в якому ми хочемо жити.
13:00-14:00 Обід
14:30-18:00 Візит: Національний музей історії України у Другій світовій війні (вул.Лаврська, 27)
Огляд виставок музею, знайомство з форматами роботи музею, підходами до меморіалізації, музеєфікації, роботи з трагічними досвідами. Розмова, як безпосередній досвід сучасної російсько-української війни змінив підходи до роботи з досвідами ІІ Світової війни. Розмова про місію музею війни сьогодні.
Сесія питань і відповідей, коло рефлексії.
18:00 Вечеря (вул.Лаврська, 27)
19 серпня 2025 (вівторок)
Тема дня: Соціальна згуртованість
Модератори дня:
Світлана Жаворонкова, директорка з питань гендерної рівності, людей з інвалідністю та соціальної інтеграції PFRU-2. Має досвід організації та модерації подій, що фокусуються на розвитку громад, партисипативних практиках та підтримці соціальної згуртованості. Світлана активно працює над проєктами, які сприяють залученню різних соціальних груп до процесів культурної трансформації та розвитку. Її робота охоплює стратегії, спрямовані на сталий розвиток громад і створення інклюзивних культурних ініціатив.
Наталія Тищенко, менеджерка по роботі з громадами фонду ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив
Анна Погрібна, заступниця Генеральної директорки Мистецького арсеналу з програмних питань
9:00 Трансфер з готелю
9:30-11:30 Лекція: Тетяна Гавриш. Як створити в громаді простір, що лікує?
Війна нас дуже змінює. Нам треба жити за новими правилами. Приймати інакшість, навчитися взаємодіяти і спільно приймати рішення — не лише в «проєктивних бульбашках» великих міст, але й у невеликих містах і містечках, адже саме туди повернуться іншими жінки і чоловіки з війни, туди переїхали мами з дітьми, старші люди з окупованих та прифронтових територій. Ми не готові до інклюзіі. Маємо прогресивне законодавство, але тяглість минулих рамок і відсутність нового досвіду — приймати інших як рівних — унеможливлюють інклюзивність на практиці.
Українці мають надвисокий рівень смертності від хронічних неінфекційних захворювань (інсульт, інфаркт, діабет, онкологія). Часто це наслідки відсутності культури дбати про своє здоровʼя, стереотип, що за життя і здоровʼя відповідає лікар та медицина. Насправді — середовище і добробут у громаді. Як осередки соціалізації в громаді можуть стати центрами піклування про людину, вплинути на зміну місцевих політик та започаткувати здорове середовище для життя і розвитку?
Тетяна Гавриш — юристка, співзасновниця та директорка зі стратегічного розвитку Благодійного фонду «Здорові Рішення для відкритого суспільства», засновниця та керуюча партнерка юридичної фірми ILF, почесна консулка Німеччини в Харкові.
11:30-12:00 Кейс: Ніна Мацюк. Інклюзія — це не лише про пандуси
Інклюзія у культурних проєктах: коли продукт доступний для всіх людей чи коли до творення культурного продукту мають доступ теж усі? Кого насправді стосується ікнлюзія та про що важливо подбати, щоб включеними були дійсно всі.
Ніна Мацюк — експертка з питань інклюзивності та безбар’єрності, консультантка з впровадження практик інклюзивності і безбар’єрності з досвідом роботи в освітніх, культурних структурах та креативних індустріях, комунікаціях, менеджменті та організації заходів.
12:00-12:30 Кейс: Світлана Баженова. Травмоінформовані мистецькі практики у роботі з громадами
У презентації буде представлено досвід проєкту Art Therapy Force, що впроваджує травмоінформований підхід у роботі з мистецтвом і локальними спільнотами. Команда проєкту досліджує, як мистецькі практики можуть бути етичними, чутливими до досвіду людей, які пережили травматичні події, та сприяти створенню безпечного простору для вираження, взаємодії й підтримки.
12:30-14:00 Обід
14:00-15:00 Кейс: Марина Бакаєнко. Центри спільнототворення: навіщо громадам спільні простори?
У доповіді буде представлений досвід реалізації ініціативи Cedos та UMAEF, спрямованої на розвиток інфраструктури для спільнототворення в українських громадах. У рамках проєкту з 2023 року 21 громада отримала експертну та фінансову підтримку для створення доступних фізичних просторів, що сприяють зміцненню соціальних зв’язків і розвитку місцевих ініціатив. Під час виступу буде представлено ключові підходи, виклики та результати впровадження проєкту.
Марина Бакаєнко, менеджерка проєкту Community reBuilding
15:00-15:30 Кейс: Юлія Какуля-Данилюк. «Дім там, де твої сліди».
Історія для натхнення: як одна маленька бібліотека стала великим символом надії, перетворившись на культурний мультифункціональний осередок і точку опори для громади.
Юлія Какуля-Данилюк — бібліотекарка Бібліотеки в с. Капитолівка (Харківська область), учасниця першого набору програми «Спадщина: простір для роботи».
15:30-16:00 Кейс: Тетяна Перевєрзєва. Авдіївська каша як символ збереження культурної ідентичності
Як традиційна кулінарна спадщина може об’єднувати людей та підтримувати зв’язок із рідним краєм.
Тетяна Перевєрзєва — громадська діячка, засновниця проєкту «Каша, що мандрує Україною», учасниця першого набору програми «Спадщина: простір для роботи».
16:00-18:00 Підсумки: Рефлексії щодо Літньої школи. Наступні кроки
18:00-19:00 Вечеря
Програма розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури “Спадщина: простір для роботи” підтримується Фондом «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.