Групова виставка «Берег_Ти»

Групова виставка, курована Тетяною Богуславською у рамках програми арт резиденцій Спадщина. Практична робота у м. Вільногірськ.

Перша виставка у публічному виставковому просторі Берег_Ти міста Вільногірськ об’єднує роботи на тему оберегу як явища культурної спадщини. Оберегом можуть бути матеріальні та нематеріальні речі, наші знання, пам’ять, традиції, які передаються з покоління до покоління, а також вірування і сенси.

За етимологією «оберіг» співзвучне слову «берег», що здавна пов’язане з безпекою, посиленням, притулком. Етнографи пишуть, що «берегти» означає «створювати береги». 

Таким чином, назва Берег_Ти є нагадуванням, що ми і є тим самим притулком, домівкою, що ми маємо берегти, посилювати один одного, як і пам'ять про українську матеріальну і нематеріальну спадщину.

Публічний виставковий простір передбачає стати у майбутньому майданчиком для виставок на актуальні для мешканців міста теми, і показу їх мистецьких робіт, виконаних у різних техніках, задля забезпечення видимості,  збереження і тяглости української культурної спадщини та формування ідентичності.

Ідея виставкового простору для Вільногірська постала з декількох обговорень і запиту місцевих жителів. У місті живуть неймовірно талановиті люди, але відсутній галерейний простір, де їх мистецька діяльність могла б бути репрезентована, місце, яке стало б культурним осередком для містян і гостей міста, адже виставковий простір може приймати учасників та учасниць з інших міст і сел. 

У час війни, коли знищується наша культурна спадщина, цінувати тих, хто живе і творить у різноманітних техніках, відтворює знання нематеріальної культурної спадщини, є максимально актуальним, оскільки це також складова перемоги.

Ідея проєкту простору була сформована мною, враховуючи особливості різних технік і медіа, з якими працюють митці, мисткині, майстри та майстрині, а також дослідження міста. 

Під час тижневої дослідної частини резиденції, завдяки редакції Vilnohirsk.in.ua, Тетяна Богуславська мала надихаючу зустріч з місцевими мисткинями та майстринями. У діалозі у них народилась ідея спільної виставки. 

Співавторками виставки стали: Анастасія Штан, Марина Алтухова, Світлана Борщ.

Тетяна Богуславська

Для мене, основою трьох робіт — мистецьких оберегів, створених за час резиденції, є українська мова як носій нематеріальної культурної спадщини — живий оберіг народу. 

Маю практику поетичного письма близько дев'яти років (2014 рік вважаю точкою відліку), і переді мною постала можливість і необхідність обміркувати цей досвід у мистецькій площині й виразити власне відчуття української мови. Дім для мене — не тільки фізичне місце, а також процес поетичного письма і мистецької діяльності, і в цих практиках є відчуття дому. Мова є рідною домівкою… і цілим всесвітом.

У роботі Мовна Колиска, я працювала з парафіном, надихаючись технологією виготовлення весільних «воскових» вінків. Зокрема технологія виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині внесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини, але така практика була поширена по всій Україні, і зараз ця техніка відроджується і відтворюється багатьма майстринями.

Воля і свобода — пара, яку неможливо роз'єднати. За свободу триває боротьба. Пір'я, політ уособлюють легкість, але, як знаємо, легкість — це результат наполегливої праці. Ця робота про шлях, який обираємо, і також — буквально — ним і є. Я почала збирати «матеріал» торік, коли хвилювалась і сумувала за коханим, сприймала так, що пір'я на моєму шляху — вітання, знак, що там все добре.

В колекції Історико-краєзнавчого музею Вільногірська мене надихнув експонат круглої дерев'яної колиски для дитини, а з ландшафтів навколо Вільногірська — білі піски/дюни, які виглядають неймовірно на супутникових знімках.

Дуже вдячна редакції Vilnohirsk.in.ua за надані робочі матеріали про діючий музей, а також знайомство з містом.

Сад мови — був одним з важливих шарів ескізу, який я виокремила для роботи. Я вирішила приділити увагу одній квітці, так як у природі закладена здатність до нескінченного самовідтворення структури (наявністю теорії фракталів завдячуємо Бенуа Мандельброту). Вікі зазначає, що в одному грамі насіння чорнобривця — від 280 до 700 насінин. В Україні, чорнобривець є національним символом, в нас поширені три види цієї квітки, а загалом — налічують 59 видів. Цікаві факти, які я знайшла під час роботи: чорнобривці походять з Мексики, відомо, що ацтеки збирали дику рослину, а також культивували її для лікувальних, церемоніальних і декоративних цілей. Чорнобривці дуже корисні для ґрунту, захищають його від виснаження, а також — від різноманітних шкідників та хвороб городніх культур.

За час резиденції я створила аудіовізуальну роботу Шість медитацій у Вільногірську, Україна. Коли приїхала у Вільногірськ, для мене одразу стало виразним те, що існує відмінність у наших досвідах війни від міста до міста. Місцеві адаптувалися до аудіотопу постійних сирен. Знайомі пізніше розповідали, що вже навіть не помічають/не чують їх. Я не адаптувалася до цього за тиждень перебування, і це відео скоріше постало за потреби цієї швидкої адаптації, і завдяки ній. Оскільки сприйняття загострилось на новому місці, що таким парадоксальним чином дало деяку відстань, дистанцію для осмислення і вираження і суб'єктивного, і спільного досвіду. Медитації є політичними, епіграфом до цієї відео роботи міг би бути рядок з вірша Діти епохи Віслави Шимборської — «Вірші аполітичні теж політичні, а вгорі світить місяць, об'єкт вже не місячний…».

Анастасія Штан

Народилася мисткиня в 1997 році у місті Вільногірськ. Закінчила художню школу, де здобула базову освіту з малюнку та живопису. Вступивши до університету, переїхала в Київ, де навчалась за спеціальністю модельєр-конструктор одягу. З початку війни в Україні живе на два міста — Київ і Вільногірськ.

Спогади про рідний дім, коли він занадто далеко, працюють як психологічний та ментальний оберіг. Безкрайні поля, сонце, що породжує життя, і небо, що завжди за ним спостерігає.

Для себе я зрозуміла, що оберіг може бути не тільки матеріальним, але й психологічним, ментальним. Він захищає нас від негативних впливів, допомагаючи зберігати внутрішній спокій і стійкість. Психологічний оберіг може бути створений через спогади, які нагадують про рідний дім і безпеку. Ментальний оберіг формується через позитивні думки та віру в краще майбутнє. Такі обереги допомагають підтримувати моральний дух навіть у найважчі часи. Вони стають джерелом сили та натхнення, дозволяючи долати труднощі та зберігати зв'язок з рідним корінням.

З початком війни, смерть нагадує про себе в таких масштабах, що не звертати на неї увагу дуже важко. Тому, коли думок про неї стало набагато більше, почала зароджуватися серія картин: «Кожне світло починається з темряви, кожна темрява починається зі світла». На цю серію мене також надихнуло вивчення доктрин реінкарнації, де центральним положенням є віра у те, що після кінця одного життя нас очікує не лише темрява, але й перспектива нового початку. У роботах мені хотілося віддзеркалити не лише циклічність життя, але й безмежність можливостей, які відкриваються перед нами у вічному коловороті.

Роботи Анастасії Штан

З серії робіт «Кожне світло починається з темряви, кожна темрява починається зі світла»

Яскравий та емоційний сон, що після пробудження ще довго не відпускає свідомість, залишає питання: це був лише сон, чи щось більше?

Спроби та поразки, натхнення та втома — все єдине, цінне і неповторне, надихаючи наші дії та формуючи наше життя.

«Ми засинали 23-го лютого одними людьми, а прокинулися зовсім іншими, і це безповоротно, але те, наскільки сильнішими ми стали, не виміряти і не втиснути в рамки якихось показників. 

Обов’язково переможемо, а на руїнах — побудуємо нове, світле майбутнє, в якому не буде місця тим словам, які по серцю ріжуть кожен день», — пише Анастасія.

Марина Алтухова

Художниця, волонтерка працює з розписом артефактів війни. Декораторка, володіє технікою петриківського розпису. Народилась і живе у с. Водяне Кам’янського району Дніпропетровської області.

Працює директором та вчителем мистецтва Биківської гімназії Божедарівської селищної ради.

«Чорні силуети — це наші полеглі воїни, завдяки яким ми можемо виростити хліб, це життя.. А білі — наші захисники, які боронять Батьківщину і "тримають небо". Коли шукала уламок, то були  маленькі чи надто важкі, а цей — зі збитої ракети над нашим селом, який вибив вікно у школі…».

Роботи Марини Алтухової

Світлана Борщ

Народилася в м. Макіївка Донецької області. Виросла і проживає у Дніпропетровській області. Спочатку у П'ятихатському районі, а після заміжжя — у Вільногірську. 

Займається вишивкою хрестиком, гладдю та мережками. Створила невелику колекцію великодніх яєць виконаних у різних техніках — від декупажу до бісеру. Захоплюється виготовленням мотанок, для яких вбрання вишиває власноруч.

«Коли постало питання про обереги воїнам, на просторах інтернету явився мені такий ангелик. Зробила таких, мабуть, вже більше сотні. В які підрозділи відправляли волонтери — не знаю. Сподіваюся, захистили всіх, до кого потрапили».

Роботи майстрині Світлани Борщ