25 листопада 2021 — 15 січня 2022

2 грудня о 19:00 в приміщення IZONE відбудеться відкриття фінальної виставки учасників резиденції Заземлення в місті Соледар. 

Протягом дев’яти місяців 2021 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ у співробітництві з Соледарською ОТГ та за підтримки Українського культурного фонду провів серію короткострокових резиденцій Заземлення в м. Соледар для художників(ць) та дослідників(ць), що працюють з темою Антропоцену. 

З 2019 року фонд ІЗОЛЯЦІЯ працює над напрямком дослідження під назвою Заземлення, що бере за точку відліку концепцію Антропоцену, сформовану на початку 2000-х років науковцями і досить швидко апропрійовану різними царинами гуманітарного знання, в тому числі і сучасним мистецтвом. Антропоцен описує геологічну епоху, в якій знаходиться сучасне людство та визначає останнє як центральну геологічну силу, що суттєво змінює атмосферу, гідросферу та біосферу планети.

Саме до індустріальної історії краю, змінених діяльністю людини ландшафтів та природного різноманіття сходу України зверталися у своїх розвідках 19 дослідників(ць), художників(ць) та художніх колективів, які працювали над своїми проєктами в Соледарі. 

Дякуючи місцевим жителям, які охоче ділилися своїми знаннями про місто і його історію та долучалися до пропонованих активностей, резидентами резиденти створили ряд художніх робіт у форматі відео, фотографії, скульптури, живопису та інсталяції. 

Частина з проєктів наразі знаходиться на стадії пост-виробництва, інші – вже завершені. Скульптура Астіана Рея та розпис Роксолани Дудки знаходяться в публічному просторі міста Соледара на постійній основі. 

На виставці також буде представлена фотодокументація резиденцій Заземлення.

Учасники(ці) резиденції: Open Place, Назарій Заноз, Валентина Бєро, Зоя Лактіонова, Наталя Любченкова, Віталій Агапєєв, Богдана Войтенко, Наталя Михальченко та Юлія Кириченко, Євген Коршунов, Святослав Коверзнєв, ruins collective, Олексій Радинський, Роман Лозинський, дует @shallow_wat і @some_static_pictures, Павло Ковач, Ярема Малащук, Роман Хімей, Віра Шелест, Астіан Рей, Роксолана Дудка. 

Соледар

Соледар – місто на сході України, розташоване при впадінні річки Мокра Плотва в річку Бахмутку (притока Сіверського Дінця), на північно-східній частині Донецької області. Його населення на сьогодні нараховує 11400 чоловік. На сьогодні місто Соледар — центр соляної промисловості України.

Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководної затоки древнього Пермського моря близько 295 млн років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі. Через рух і зміщення континентальних плит, сіль виявляється прихованою під землею на глибині від 120 до 320 метрів. Це три діючих основних соляних пласта з дев'яти розвіданих, на яких понад 130 років відбувається видобуток солі. 

Історія заселення місцевості на теренах сучасного Соледару бере початок с XVII cтоліття та пов'язана з розвитком соляних промислів. Зафіксовано, що наприкінці XVI — початку XVII сторіч чумаки приїздили за сіллю на Торські (Славянскі) озера. А вже у 1697 році на притоки Бахмутки почали переселятися власники зруйнованих татарами варниць на Торі. На мicцi сучасного Соледару було декiлька поміщицьких поселень, зокрема Брянцiвка (ранiше Білоусiвка), яка з'явилася в першій половині XIX ст. 

У 1876-80-х рр поблизу Брянцівки проводив геологічні дослідження геолог Олександр Карпінський, майбутній академік. Він обґрунтував, що глибше під гіпсом мають знаходитися поклади кам'яної солі. У 1879 р. гірничий інженер П. Іванов між Брянцівкою і Олександрівкою пробурив свердловину, яка показала наявність в землі 9 пластів солі, зокрема і найпотужнішого Брянцівського, товщиною у 40 метрів. 

Пізніше в ХІХ–ХХ сторіччі після відкриття родовищ кам’яної солі були побудовані рудники та заводи. У 1879 році на правому березі річки Мокрої Плотви почалося будівництво першої в Донбасі соляної шахти Брянцевская копь. Поруч з копальнею місцеві жителі побудували будинки та здавали їх в оренду найманим працівникам. Виникло невелике робітниче селище. У 1889 р колектив рудника нараховував 530 людей. У кількох сажнів від Брянцевський копальні відкрита ще одна — Деконська шахта. Так почалася «соляна лихоманка», яка, подібно до кам'яновугільної, охопила підприємців, у тому числі і іноземних. Закладалися розвідувальні свердловини і нові копальні: Нова Величка, Харламовскій (Франція), Петро Великий (Голландія) — всього в дореволюційний період 11 копалень, частина з яких продовжують роботу і нині. У радянські роки був відкритий новий найпотужніший рудник №4. 

Крім того, неподалік села Брянцівка було відкрито поклади кварцитів, гіпсу (алебастру) і вогнетривких глин, і в 1899 р. було побудовано Акціонерне Товариство Деконський заводів алебастрових і вогнетривких виробів і матеріалів. Для перевезення солі й інших вантажів було побудовано залізничні станції Сіль і Деконська та депо станції Сіль. 

Від 1924 року селище мало назву Карло-Лібкнехтівськ. Статус міста надано в 1965 році. Свою сучасну назву Соледар отримав у 1991-му році.