Звернення щодо закону №2689

Стратити не можна помилувати. Цей вислів надто часто використовується у нашому суспільстві, але у ситуації, яка склалася влучніше й не скажеш.

Президент Володимир Зеленський має поставити кому і, нарешті, крапку в питанні переслідування та покарання військових злочинців в Україні – шостий місяць він не підписує закон Про воєнні злочини (№2689), ухвалений Верховною Радою у травні 2021 року.

Документ встановлює відповідальність за злочини проти людяності та різні склади військових злочинів Кримінальному кодексі. 

Цей закон допоможе відновити справедливість для жертв війни, включаючи тих, хто пережив жах підвалів Ізоляції у Донецьку.

Понад 160 незаконних  в'язниць сьогодні існують на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. З початку окупації там незаконно утримуються та катуються громадяни України на підставі так званих вироків російської окупаційної адміністрації. 

Щорічні звіти Верховного комісара ООН та інших міжнародних організацій присвячують цьому десятки сторінок.

Набуття чинності закону загальмував один підпис – президента України.

Можна було б припустити, що Володимир Зеленський не знає ситуації. Проте у своїх виступах на міжнародних подіях – на відкритті Кримської платформи, на Саміті Україна – ЄС, на зустрічах із президентом США Джо Байденом чи генеральним секретарем Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич – український Президент говорить про важливість питання захисту прав людей на окупованих територіях та про те, що Україна переслідуватиме військових злочинців.

Зеленський також багаторазово обіцяв звільненим в'язням, що злочини не залишаться без покарання.

Але де ж дії, що підтверджують його слова?

Їх немає...

Наразі президент України, а саме відсутність його підпису у документі, є головною перешкодою у переслідуванні військових злочинців.

Понад те, це зволікання посилює відчуття безкарності серед злочинців, а також заохочує все нові воєнні злочини на окупованих територіях.

Допоки закон не підписаний президентом, потенційні злочинці будуть певні: якщо навіть кримінальні справи проти них будуть відкриті, вони будуть кваліфіковані за загальними кримінальними статтями, зі значно меншим терміном покарання, ніж за воєнні злочини. Строк давності їхніх злочинів може сплисти, зрештою на вимогу Росії їх можуть амністувати.

Закон допоможе вирішити і той дуалізм, який існує в Україні щодо всього, що відбувається на території ОРДЛО: наявна військова агресія, а правоохоронна система досі демонструє, що там немає війни, а є тероризм. 

За межами України ніхто не сприймає злочинців на окупованих територіях як міжнародних терористів і дивляться на нас із подивом.

Існує небезпека, що люди, засуджені в Україні за тероризм, зможуть у Європейському суді, спираючись на Конвенцію про захист прав людини, домогтися амністії. Адже вони не є терористами з міжнародних понять. Це сильно вдарить по Україні як по правовій державі. 

На сьомому році війни нам час нарешті все називати своїми іменами.

Міжнародні та українські правозахисні організації вже шостий місяць гучно вимагають підписання закону, а у відповідь дзвінка тиша. Який вигляд має Україна в очах міжнародної громадськості?

За підтримки ПРООН та Міністерства закордонних справ Данії фонд Схід-СОС провів та опублікував детальну доповідь Впровадження найкращих практик здійснення правосуддя в умовах збройного конфлікту, де перший пункт рекомендацій звучить:

Президенту України – негайно підписати закон №2689 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права.

Конкретні рекомендації звучать так: 

Для того, аби впровадження найкращих досягнень людства у сфері боротьби з безкарністю в умовах збройного конфлікту, стало можливим в Україні, необхідно у першу усунути негативну дію чинників, які не дозволяють здійснювати ефективне слідство та правосуддя щодо ймовірних серйозних порушень прав людини, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, які мали місце в умовах збройного конфлікту на сході України.

Мовчання гаранта Конституції тривожно (не)дивує. 

Стаття 95 Конституції України зазначає:

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. 

Ситуація, коли закон вже кілька місяців не підписаний президентом, прямо суперечить Конституції України. 

Пане Зеленський, Ви – Президент, виконуйте свої обов'язки! Нехай Татаров та Єрмак принесуть вам закон №2689 на підпис!

І ваша совість на Різдво буде чиста…

Оригінал статті Любові Михайлової на Українській Правді читайте за посиланням.